Поранення, втрата бізнесу та домівки: історія сім'ї з Рубіжного, яка живе в Луцьку

Свою історію життя під кулями родина розповіла Суспільному.

Місто обстрілювала артилерія та бомбила авіація. Три тижні сім’я Нілових провела у напівпідвальному приміщенні у майстерні Дмитра. Голова родини каже: все почалося з авіаційних ударів по заводу з виробництва хімії, де був тротил і це був стратегічний об'єкт.

«Спочатку ще магазини працювали. Щось купували: макарони, каші, хліб привозили. Ажіотаж був. Вигрібали усе. Потім – усе: закрились магазини, аптеки, у лікарню важко було потрапити», – розповідає Олена Нілова. 

Згодом у місті не було світла та води. Їхня родина збирала сніг та розтоплювала його, щоб напитися.

«Люди ходять по своїм справам, раз приліт, когось вбило, двоє лежать, накрили їх чимось та й далі пішли. Ніхто нікого не прибирає, швидкої та пожежників не має. Хата горить, люди йдуть і не вертаються», – говорить Дмитро Нілов.

Коли лінія фронту наблизилась до Рубіжного, родина прийняла рішення виїжджати з міста. Під час пошуків евакуаційної колони потрапили під мінометний обстріл. Олену поранило.

«Переді мною воронка, димить усе, ми прибігли, мене трусить, перелякалась, плачу і кажу: "Все добре, але в мене ніби у груди як цеглою вдарило». Він відкриває, а в мене кров тече з грудей«, – пригадує жінка.

Поранену дружину чоловік відвіз до лікарні у Лисичанську, там ще працювала лікарня. Олену прооперували. Втім, один осколок в тілі жінки є й досі.

З березня сім’я живе у Луцьку. Батьки працюють, діти навчаються у місцевій школі. Старша донька Дарина – дистанційно займається у школі мистецтв Рубіжного. Сім’я втратила домівку та бізнес. Зв’язку з містом немає. Нині інформацію про долю Рубіжного дізнаються з новин.