Поки рідний брат лікувався після поранення, інший зник безвісти: Герой із Волині повернувся додому через 29 місяців після загибелі

Історію полеглого захисника розповідає газета Полісся.

Двадцять дев’ять місяців очікування, молитов і сподівань пережило материнське серце, перш ніж змогло прийняти гірку звістку і провести сина в останню земну дорогу.

Юрій народився у 1990 році — напередодні подій, що ознаменували відродження незалежної України. Зростав спокійним, врівноваженим і доброзичливим хлопцем. Його серце випромінювало особливе душевне світло, а розум невтомно тягнувся до світла, створеного людиною, — світу електрики й електротехніки. Тому після навчання в Камені-Каширському за спеціальністю оператора комп’ютерного набору здобув ще й фах у галузі електроінженерії в університеті в Дублянах. Згодом оселився у Львові, де працював менеджером з електромонтажу та енергозабезпечення у компанії «Робітня».

Попри серйозну професію, Юрій, як і більшість ровесників, любив активний відпочинок. Разом із друзями не раз випробовував себе в екстремальних мандрівках, зокрема здійснював сплави гірськими річками на рафтах (надувних човнах).

Найближчою ж людиною для нього, окрім батьків, був молодший брат Богдан. Працюючи хореографом, той і гадки не мав, що одного дня змінить танцювальний паркет на військові берці. У червні 2022 року Богдан став до лав 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Отримав поранення, через що йому встановили групу інвалідності, а згодом перевели до резервної роти протиповітряної оборони.

Тим часом військовий однострій слідом за Богданом одягнув і сам Юрій. Поки брат служив в одному підрозділі та проходив реабілітацію, Юрій Цап опановував й відточував навики старшого стрільця-оператора в 141 окремій механізованій бригаді. Увійшов до складу 3-ї роти 454-го окремого піхотного батальйону, що був сформований влітку 2023 року й брав активну участь в обороні на Запорізькому напрямку, зокрема в районі Роботиного. Побратими знали його за позивним «Борода».

Фронтові стежини братів ніколи не перетиналися. Та й вони майже не бачилися під час повномасштабної війни.

Уже під час першого бойового виїзду БМП групи Юрія підірвалася на міні. Тоді бійці вижили, відбулися контузіями та пораненнями. Відтоді ще не раз смерть дуже близько проходитиме повз них. А одного разу таки зупиниться й спробує ухопити їх із собою, геть усіх. І когось таки забере…26 лютого 2024 року на Оріхівському напрямку Запорізької області, південніше від населеного пункту Роботине, трьох українських бійців накрила ворожа артилерія. У їх числі був «Борода». Відтоді майже два з половиною роки він вважався зниклим безвісти. Доки після однієї з репатріацій ДНК-експертиза не підтвердила найстрашнішу звістку – Юрій таки тоді загинув.

Богдан Цап остаточно звільнився з військової служби одразу ж після зникнення брата безвісти. Додатково здобув освіту психолога й нині допомагатиме людям у Центрі ментального здоров’я районної лікарні. Побачивши й відчувши на собі у молодому віці чимало горя, він навчився підтримувати інших у найважчі хвилини. Та чи здатні бодай чиїсь слова загоїти його власний біль від втрати рідного брата Юрія?..

Іванна ГАЙДУЧИК, село Грудки.

Читайте також:

• Війна забрала життя наймолодшого із трьох братів-воїнів: Герой з Волині загинув під час першого бойового виходу
• Народився і загинув на Харківщині, похований на Волині: історія Героя Дмитра Будневського
• Війна не відпустила навіть після фронту: спогади про військового з Волині Анатолія Крутюка