Працював у піцерії та жив на горищі: історія уродженця Волині, який забив за Польщу Україні

Історію становлення спортсмена розповів друг та однофамілець Тараса Роман Романчук, який є президентом ФК «Ковель», пише сайт «Збірна».

Були у кар’єрі опорника і скандали, коли він заявив, що Бандера замучив його сім’ю, а потім відмовився коментувати свої слова українським ЗМІ.

«Кварцяний сказав, що не бачить у Тарасі перспективи: «Ти непогано думаєш головою, але в тебе немає швидкості і сили»

– Романе, які емоції були, що ваш друг та однофамілець забив дебютний гол за збірну Польщі у матчі проти України?

– Я радий, що Тарас досягнув такого високого рівня, але не дуже радий, що він забив нашій збірній. Я його ще не вітав, нехай трохи емоції спадуть, потім зателефоную.

- Розкажіть, як Тарас починав грати у футбол?

– Його тато у минулому футболіст, дуже добре виступав за місцеві команди і є легендою Ковельщини. Потім став тренером Ковеля і привів Тараса на футбол. Він пройшов усі вікові категорії нашого ДЮСШ, пізніше вступив до Луцького технічного університету і паралельно грав за нас на область.

У «Вікіпедії» пише, що Тарас виступав за БРВ-ВІК. Це абсолютна неправда. В Україні він грав лише за «Ковель».

– У «Вікіпедії» також написано, що Романчук грав за футзальну команду «Апперкот».

– Так, це команда з Ковеля, ми тоді заявились у футзальну лігу і взяли до нас Тараса. Він у вільний від навчання час з нами тренувався і грав. 

– Тарас завжди був опорником?

– Так, він з дитинства грав у центрі поля. У нього немає великої швидкості, але є нестандартне мислення і бачення поля. Це гравець, який грає не тільки ногами, а й головою. У Тараса гени його тата. Він ввічливий, не конфліктний, дуже скромний та розумний. Закінчив школу з медаллю, університет – з відзнакою. Його тато вимагав від нього не тільки футбольних якостей, але й освіти.

- Розкажіть про сім’ю Тараса.

– У нього сім’я середнього класу. Мама все життя працює на державній службі. Тато, окрім футболу, працював вихователем у дитячій колонії. Тарас одружився на дівчині з Ковеля. Дитина у них народилася вже у Польщі, хлопчику зараз два з половиною роки. 

– Чому Тарас так і не заграв на професійному рівні в Україні?

– Було видно, що Тарас – гравець хорошого рівня, але в той час в Україні було досить багато легіонерів і пробитися було важко. Він три рази їздив на перегляд до Волині, також до Арсеналу (Біла Церква), але його не взяли. Кварцяний сказав, що не бачить у Тарасові перспективи: «Ти непогано думаєш головою, але в тебе немає швидкості і сили». 

Кварцяний, як завжди, хотів все і одразу – високих, сильних гравців, які топчуть. Тарас від природи сухий, але дуже працездатний. Потім, коли він вже грав у «Легіоновії», Кварцяний усвідомив свою помилку і пропонував йому перейти до Волині, але Тарас відмовився. 

Тарас є дуже великим прикладом для гравців і тренерів. Він показав, що футболіст навіть в 21-22 роки може розпочати професійну кар’єру і досягнути рівня збірної. 

«Тарасу пропонували контракт «Трабзонспор» та «Лідс», але він прийняв рішення залишитися, як він каже, вдома, де всі його знають та люблять»

– Чи не було у Тараса думок закінчити із футболом після невдалих переглядів?

– У 2009 році Тарас мені сказав: «Я вже не хочу грати у футбол, тому що ніде не можу зачепитись. Поїду в США по обміну студентів». Він так і зробив, хоч я його і відмовляв – поїхав в Америку і працював у піцерії. Через декілька років Тарас повернувся в Ковель уже змужнілим чоловіком. 

– Як Романчук потрапив у Польщу?

– Ми часто грали товариські матчі із польською «Легіоновією», адже місто Леґьоново – партнер Ковеля. Наш тренер Роман Лис відправив Тараса на перегляд в Легіоновію, він справив враження і його залишили в команді. Але спочатку було дуже важко.

– Чому?

– У команді була дуже маленька зарплата, легіонерів не було взагалі. Перші два роки Тарас жив вдома у президента, йому дали кімнату на горищі. Але Тарас працював над собою кожного дня і невпинно підвищував свій рівень. 

– Як стався перехід до клубу Екстракляси «Ягеллонії»?

– «Легіоновія» вийшла з Третьої до Четвертої ліги і Тарас поїхав на перегляд до «Ягеллонії». Йому відразу запропонували контракт, а тут телефонує тренер «Легіоновії» й каже: «Тарасе, залишайся у нас, ми ж підвищились у класі».

Тарас вже хотів повертатися, адже полюбив місто і клуб, але на вокзалі йому зателефонував батько і тренер Ковеля, які його відмовили: «Тарас, підписуй контракт з «Ягеллонією». Такий шанс може випасти лише раз в житті». 

Спочатку він був гравцем дубля, але в шостому чи сьомому турі вже дебютував за основну команду. За півтора сезону Тарас став капітаном та беззаперечним гравцем основи. На сьогодні він провів найбільше матчів в історії Ягеллонії та є легендою клубу.

– На піку кар’єри в «Ягеллонії» у Тараса були пропозиції від інших клубів?

– Так. Йому пропонували контракт турецький «Трабзонспор» та англійський «Лідс», але він прийняв рішення залишитися, як він каже, вдома, де всі його знають та люблять.

– А з УПЛ пропозиції були?

– Ним цікавилось «Динамо», телефонували агенти, але до конкретики та перемовин справа не дійшла.

«Тарас часто приходить в нашу академію до дітей, тренується з ними і ні в чому не відмовляє, завжди бере участь у новорічних турнірах»

– Як Тарас прийняв рішення виступати за збірну Польщі?

– Він довгий час жив та грав у Польщі, йому зробили пропозицію і він погодився. Це його особисте рішення, я цього коментувати не хочу.

– За збірну України йому не пропонували грати?

– Яка збірна, якщо у той час його навіть наші клуби не розглядали? Я тоді грав у Першій лізі за алчевську «Сталь» і навіть в нашій команді були легіонери, то що тоді говорити за УПЛ? У 2012 році рівень чемпіонату України був дуже високий. 

– Як часто Тарас приїжджає у Ковель?

– Кожну відпустку. Він часто приходить в нашу академію до дітей, тренується з ними і ні в чому не відмовляє, завжди бере участь у новорічних турнірах. Тарас дарує нашій школі м’ячі та екіпіровку і не забуває, звідки він родом. Востаннє він у нас був цієї весни на католицьку Пасху.

– Що Тарас розповідав в останній вашій розмові?

– Про збірну ми ніколи не спілкувались, в основному – про клуб. Я навіть не очікував, що його у 32 роки повторно викличуть у національну команду, але тренер Польщі Міхал Пробєж добре знає Тараса, адже працював з ним у «Ягеллонії», і дав йому шанс. Тим більше Тарас у цьому сезоні став чемпіоном Екстракляси. Думаю він сам такого не очікував – що стане чемпіоном і його знову викличуть у збірну. Але успіх Тараса цілком заслужений. 

- У 2019 році Тарас потрапив у скандал, коли заявив польським ЗМІ, що його сім’ю замучив Степан Бандера. В Україні негативно сприйняли його слова. Ви говорили з ним про цю ситуацію, що там взагалі сталося?

– Стосовно цього я промовчу, у кожного є своя думка. З Тарасом я не спілкувався на цю тему. У мене є своє бачення і такі теми я стараюсь не підіймати. Можливо, у нього є якась історія, але я про неї не знаю.

– Тарасу вже 32 роки. Як думаєте, до скількох років він буде грати?

– У нього дуже сильний характер і він справжній професіонал, ніколи не мав зайвої ваги, завжди перебуває в тонусі. Тарас почав професійну кар’єру у 22 роки і я думаю, він може грати ще дуже довго, якщо травми обійдуть його стороною, дай бог йому здоров’я. 

– Як думаєте, ким він стане після завершення ігрової кар’єри? 

– Тарас дуже любить футбол, тому, думаю, 100% залишиться у цій справі. А ким – тренером чи функціонером, час покаже.

Читайте також:

• «Головне, щоб у мене не забрали російський паспорт»: ексгравець «Волині» розповів про своє ставлення до українського громадянства
• Оцінюють у понад півтора мільйона євро: футболіст з Луцька подорожчав на трансферному ринку
• «Неправильно його критикувати»: відомий тренер з Волині заступився за наставника збірної України