Працюють без вихідних і чекають синів із фронту: історія подружжя пенсіонерів із Волині

Про це пише Суспільне.

 «Вихідних немає»

Пенсіонерка Людмила Завадська живе у Миляновичах 48 років. За своє життя змінила чимало професій: працювала ветеринарним фельдшером, обліковцем та завідувачкою дитячого садка.

Зараз вона разом із чоловіком Олександром повністю присвятила себе власному господарству.

«Якщо живеш у селі і тримаєш господарство, то вихідних немає, бо потрібно прокидатися зранку і працювати до вечора, — розповідає пенсіонерка. — Біля хати маємо 14 соток. Садимо буряк, часник, цибулю, картоплю, помідори, огірки, перець, кабачки».

Окрім городу, подружжя обробляє земельний пай, вирощує зернові та утримує коня, корову, свиней і курей. Зізнаються: вести господарство з кожним роком стає дедалі важче.

Низькі ціни на продукцію та дороге пальне

Раніше родина тримала двох корів та двох коней, але поголів’я довелося скоротити. За словами подружжя, праця біля худоби й землі зараз майже не цінується, а витрати на вирощування врожаю сягають непомірних сум.

«Корову важко тримати. А тепер нічого не ціниться. Якщо 3 літри молока коштують 70 гривень, то на наші гроші — це не ціна праці. А людина приходить і каже  «дорого «. Так заведи корову і тримай, побачиш, яке воно  «дорого «. Кожен день потрібно працювати: сіно заготовлювати, косити, звозити «, — ділиться жінка.

Чоловік Людмили, Олександр Завадський, щодня працює в полі. Цього року посіяв пшеницю, ячмінь та гірчицю. Останню сіють для сівозміни, адже мінеральні добрива суттєво подорожчали.

«Комбайна винайняти не проблема, аби гроші були. Солярка здорожчала. Щось треба продати, аби солярку і запчастини купити. Коротше, все те, що робиш, воно тільки вкладається і залишається лише робота «, — ділиться господар.

Зараз у дворі Завадських живе п'ятирічна корова Кнопка, яку господарка привезла ще маленькою з Рівненської області.

«Це ж є і сир, і сметана, і молоко, і сироватка. Корова в селі — годувальниця. Вона у нас така ручна, погладиш її — і вона спокійна», — говорить Людмила Завадська.

Через літню спеку надої дещо впали — зараз родина щодня отримує до 20 літрів молока.

Віра в перемогу та очікування синів

Сини — найбільше надія і тривоги, ділиться подружжя. Молодшому сину — 43 роки, він пройшов чимало боїв, зокрема на Курщині та Покровському напрямку, а зараз перебуває на лікуванні після поранення, яке отримав під Краматорськом.

«Треба нічого не боятися, працювати і йти до перемоги! Аби мир настав у країні і щоб сини повернулися, наші діти повернулися з війни, чоловіки, матері, доньки. І ще хоч трохи, щоб про нас дбали «, — підсумовує жінка.

Подружжя зізнається: хвилювання за долю синів, які щодня ризикують життям, їх не відпускає ні на хвилину, але іноді домашнє господарство допомагає впоратися з хвилюванням.

Читайте також:

• Переїхав через війну і закохав у Волинь тисячі людей: історія блогера Артема Приходька
• Село на межі екологічного лиха: жителі Брища заявляють про отруєння хімікатами та бездіяльність чиновників
• Лиси й олені підходять до хат: як живуть і господарюють на хуторі, де мешкає семеро волинян