«Приміщення, де ночували, вщент розбомбили росіяни», - священник з Волині про поїздку під Бахмут

Про це пише Вісник. 

Віщий знак на служіння – хрест на гілці

– У ті часи селище було ще справжньою «червоною зоною», тому на допомогу місцевої виконавчої влади розраховувати не доводилося, – пригадує отець Іван. – Лише депутати районної ради, обрані від демократичних сил, затвердили програму «Духовність», заклавши туди на підтримку будівництва нової церкви кошти, які виділялися упродовж багатьох років.

Молодий священник сам брався за будь-яку роботу нарівні з майстрами. Щоб замостити котлован на майданчику, який виділили для спорудження храму, завезли кілька сотень самоскидів піску. Через технічну помилку довелося заново заливати фундамент, розбирати стіни. Лише однієї арматури на будівлю пішло 15 тонн.

І священник, і парафіяни, і доброчинці ні на хвильку не сумнівалися, що храм постане у селищі. Адже навіть сама природа дала віщий знак, укріплюючи віру в успіх. Коли на території колишньої райсанепідемстанції обрізували дерева, на розпилі однієї гілки виявили зображення хреста. Незвичайну знахідку, схожу на диво, показали отцю Івану. Це було ніби благословення йому на духовне служіння саме тут, у Старій Вижівці.

Нові куполи для храмів Божих

Поки тривали роботи на будмайданчику, настоятель храму Василія Великого навчився мурувати, класти плитку, шпаклювати. А згодом разом з іншими священниками узявся за незвичайну справу – зведення куполів. Така нагода трапилася, коли потрібно було спорудити куполи для Петро-Павлівської церкви у Голобах, що на Ковельщині.

– З металопрофілю зварили каркас, обшили бляхою, обклеїли зсередини пінопластом і навіть нанесли декоративну штукатурку та пофарбували на землі. Готову конструкцію вагою близько 700 кілограмів встановили за допомогою крана, – продовжує отець Іван.

Після цього він зводив куполи на більш як 20 храмах не тільки Волині, а й Рівненщини. Працювати доводилося на висоті понад 20 метрів.

Відколи почалося жорстоке протистояння з російськими окупантами, декан Старовижівської парафії, протоієрей отець Іван Зеленко разом із громадою активно допомагає ЗСУ. Лише з початку великої війни парафіяни храму Святого Василія Великого зібрали більш як пів мільйона гривень. За ці кошти придбали автівку для ЗСУ, повний комплект спорядження для бійця, який після поранення повертався в зону бойових дій, переказали кошти на ремонт автомобіля, що доправляє тіла загиблих Героїв на Волинь, купили тканину, з якої активістки ГО «Діємо вже» шиють штани і плащі для військовослужбовців.

За посередництвом отця Івана нещодавно на передову поїхали ковдри, маскувальні сітки, окопні свічки, одяг для поранених, медичні засоби. Віднедавна до добродійної допомоги долучається і громада Свято-Юріївської церкви села Седлище, яка перейшла до ПЦУ.

Священник пригадує, як під час однієї поїздки до бійців зупинилися за 15 кілометрів від Бахмута. Наступного дня вирушили далі в дорогу. А через кілька годин їм повідомили, що приміщення, де ночували, вщент розбомбили росіяни. У цьому випадку він вбачає не що інше, як Боже провидіння. Але зізнається, що коли раз поїхав на фронт, то вже зупинитися не можна. Адже там чекають воїни, яким потрібна допомога і підтримка – не тільки матеріальна, а й духовна, моральна.

– На війні всі почуття загострюються. Щоразу, коли молюся, ніби обіймаю тих, хто зараз в окопах, – ділиться думками отець Іван.

А ще під час фронтових відвідин він підтримує наших захисників повстанськими, народними, патріотичними піснями, які на передовій піднімають дух бійцям.

Валентина БЛІНОВА

Читайте також: 

• «Відправили за бійцем панахиду, а він подав вісточку, що живий», - священник з Волині про віру під час війни