«Росіяни напали, а ми лягли спати»: як донеччанка, якій довелось рятуватися від війни двічі, знайшла дім на Волині

Чому донеччанка обрала Волинь, чого навчає місцевих мешканців - у сюжеті 12 каналу. 

Вона ще має надію повернутись у рідний Донецьк. Це Ольга Лук'янова - переселенка вже двічі. Нині - мешканка Любешова. Тут з головою поринула в спорт. Але, каже, спогади з нею всюди: вперше довелось покидати домівку ще на початку вторгнення росіян в Україну - у 2014 році. Тоді з чоловіком переїхали до батьків у Дружківку за 100 кілометрів від домівки. Але у рідний Донецьк навідувалися. А як почалася велика війна 24 лютого, каже, не одразу і збагнули що й до чого.

«Да, ми почули, що були якісь вибухи, але так як ми живемо в такому регіоні, де інколи могли таке почути, ми навіть не звернули уваги. Ми лягли знову спати», - пригадує жінка події 24 лютого. 

До всього, міркує Ольга, звикаєш: навіть до війни. Стирається і страх перед вибухами.

«Коли я тут дівчатам розповідаю, вони - ти якась не така, якась із космосу. Як може бути не страшно, коли там десь щось вибухає, або летять якісь бомби, міни. Я говорю після 2014 року, інтуїтивно ми готові до цього», - зізнається Ольга Лук'янова. 

Ольга з сім'єю вже два роки живе в Любешові на Волині. Останньою краплею, що спонукала до переїзду, стали постійні нічні вибухи.

«Коли серед ночі, коли там були вибухи, а я почала так аж підскакувати і уже думками хотілося з дитиною бігти в коридор. Тоді чоловік мені каже, по моєму, ти вже все, він так само не хотів їхати, але це потрібно було заради дитини», - додає жінка. 

Журналісти не просто так зустрілись з Ольгою на стадіоні. Тут - її стихія. Адже вона - професійна спортсменка. Ще з малечку займається спортом. У легкій атлетиці - з 11 років. Коли прийшлось обирати, куди втікати від війни, - обрала Любешів. Саме у це містечко переїжджала її школа вищої спортивної майстерності. На Волині бувала тільки в Луцьку, бо час від часу приїздила сюди на спортивні збори.

Рідні та батьки Ольги ще досі лишились на Донеччині, у Дружківці. За 15 кілометрів від лінії фронту. Батьки твердо сказали, що лишатимуться вдома до останнього, як і батьки учениці Ольги - Дарини. Цю дівчинку з іншої сім’ї жінка забрала з собою на Волинь, ближче до спокійного життя.

Зараз спортсменка передає свої знання місцевим - тренує і дорослих, і дітей.

«Я запропонувала фітнес, ми організували з жінками спочатку з дорослими, потім це були дитячий фітнес і потім я вже повноцінно набрала групу з легкої атлетики», - розповідає переселенка Ольга Лук'янова. 

Після багатьох переїздів жінка планує про ще один. 

«Для мене Любешів - це звичано гарне місце, природа, все. Але мені хочеться більшого, мені хочеться велике місто. Я звикла більше до міст і в майбутньому, навіть якщо не вийде повернутись додому, то це буде хоча би Луцьк, ну якесь велике місто», - пояснює вона. 

Найголовнішу мрію - повернутися в рідний Донецьк - поки відкладає на потім. Тому поки обживається у Любешові - каже, хотілося би відкрити свій спортивний клуб і змінювати в силу своїх можливостей життя і місцевих, і таких, як вона, переселенців, - на краще.

Читайте також: 

• 25 людей - в одному домі: біля Луцька переселенці оселилися у хаті-гуртожитку
• Один раз на вісім днів: на Волинь з Донеччини курсуватимуть евакуаційні поїзди
• «Знову маю можливість працювати»: історія переселенки з Куп’янська, яка переїхала на Волинь