«Сьогодні Луцьк - одна з основних арен підготовки легкоатлетів України», - Володимир Рудюк
Війна докорінно змінила усі сфери життя українців, у тому числі й спорт. Адже ще 8 років тому міста з найпотужнішими стадіонами, – Донецьк і Ялта – стали окупованими. А після 24 лютого 2022 року росіяни продовжил руйнувати українські спортивні бази. Призупинилися чемпіонати і змагання, атлети були змушені тренуватися за кордоном, а всі амбітні плани в мить довелося змінювати.
Проте вже за кілька місяців після вторгнення Луцьк став ареною для підготовки до змагань українських чемпіонів і проведення національних змагань. Нині ж Федерація легкої атлетики Волинської області планує реалізувати глобальний проєкт для дитячої легкої атлетики і провести ще не один Чемпіонат Європі у Луцьку.
Про легку атлетику на Волині у 2022-му, на який було багато заплановано, і нині, про потенціал області, розвиток дитячої легкої атлетики, амбітні плани і пріорітетні напрямки розвитку у наступні роки, видання ВСН поговорило із президентом Федерації легкої атлетики Волинської області, віцепрезидентом Федерації легкої атлетики України і головою комісії спортивних споруд Володимиром Рудюком.
Зустрічаємося з ним на луцькому стадіоні «Авангард» – місці, яке виплекало не одного спортсмена міжнародного класу, прийняло сотні чемпіонатів, бачило радість злетів і сум від падінь на легкоатлетичній арені.
«Сьогодні Луцьк – одна з основних арен в Україні для підготовки і змагань для легкоатлетів»
- Ми сьогодні записуємо розмову на «Авангарді» – це місце зробило великий внесок у розвиток легкої атлетики не тільки Волині, а й України загалом. Навіть сьогодні тут бачимо, що відбуваються тренування. Володимире Петровичу, розкажіть, хто тут нині тренується і до яких змагань триває підготовка?
- Насправді приємно споглядати чимало молодих легкоатлетів тут. Є ті, що просто тренуються, а є і збірна команда України з легкої атлетики, яка готується до Чемпіонату світу. Тут є призери світових і європейських змагань.
«Сьогодні Луцьк – одна з основних арен в Україні для підготовки, а особливо для змагань різного рівня»
- Цікаво, чи серед них волиняни?
- Звичайно. Якщо заглянути трохи в історію, то до 2015 року Волинь на легкоатлетичній карті України була дуже маленькою. Після реалізації проєкту з побудови стадіону «Авангард» у 2019 році у нас було вже 8 учасників чемпіонату світу в Катарі. Тоді волиняни зайняли 4 і 5 місця – найвище наше досягнення. 8 учасників мали хороші результати, тому можна сказати, що Волинь гідно представлена в командах України.
У складі нашої збірної команди готується, зокрема, Ірина Климець, Ерік Костриця, Данило Даниленко. У нас потужно представлена команда.
До речі, днями відбула команда на чемпіонат європи зі спортивної ходьби в Подєбради, Чехію. Там 8 представників Волинської області.
- Повномасштабне вторгнення, на жаль, принесло дуже багато втрат. Очевидно, що це торкнулося і спорту загалом, і легкої атлетики зокрема, адже росіяни знищують у тому числі і тренувальні бази. Спортсменам не було змоги тренуватися, як раніше, та і призупинилися українські чемпіонати. Яким для волинської легкої атлетики видався 2022-й та яким розпочався 2023-й?
- Після 2020-го, ковіду і пандемії, коли все вперше призупинилося, у 2021 році на олімпійських іграх було 4 наших волинських легкоатлети. Ми мали великі плани на 2022-й, але почалася повномасштабна війна і все ніби зупинилося.
«До Луцька приїздило багато спортсменів з усієї України, яких ми приймали і відправляли за кордон. Федерація легкої атлетики України спільно з європейськими партнерами забезпечила понад 300 атлетам можливості готуватися там. Адже спорт – це такий вид діяльності, в якому пауза на кілька місяців – це умовно кінець кар'єри. У їхню підготовку для представлення України було вкладено багато як власних, так і державних коштів, тому втратити це було б дорожче»
Перш за все, ми сприяли виїзду всіх, за можливості забезпечуючи місця для тренування. А влітку, коли Луцьк став більш спокійним і сюди приїжджали спортсмени тренуватися, ми навіть провели у вересні чемпіонат України, аби дати своєрідну мотивацію.
Сьогодні ж, у 2023 році, ми можемо сказати, що і Федерація легкоатлетики України, і Федерація Волинської області, зберегли те, що у нас було, завдячуючи всім нашим тренерам, керівникам і, звісно, військовим.
«Ми не перші, але далеко не останні»
- Якщо говорити про рівень легкої атлетики в Україні у розрізі областей, то які позиції тут займає Волинь?
- Ми постійно входимо в десятку. За підсумками сезону, ми були шостими. Коли виступаємо на чемпіонатах України серед юніорів і юнаків у різних видах легкої атлетики, то це переважно 3-4 місця, а одного разу виграли Чемпіонат України серед юнаків.
«Ми не перші, але далеко не останні. В першій десятці з різних видів легкої атлетики стабільно»
- Коли ви очолили Федерацію легкої атлетики Волинської області, одним з основних завдань, розповідали кілька років тому в інтерв’ю ЗМІ, стало створення спортивної бази. На якому етапі вона зараз?
- Коли ми реалізували проєкт з побудови стадіону «Авангард», то запропонували у відповідь на його створення запрошувати сюди збірні команди, проводити національні й міжнародні змагання і намагатися провести чемпіонат Європи.
«Озираючись назад, можу сказати, що ми не просто виконали, а перевиконали свої обіцянки, бо в нас щороку відбувався Чемпіонат України серед дорослих, відбір на Олімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро і Токіо, відбір на Чемпіонат світу в Лондоні і Катарі, відбір на Чемпіонат Європи, тому сьогодні в ці роки наш «Авангард» виконав основну місію для України»
З початку війни в 2014 році, анексії Криму і окупації Донбасу, де ми мали найкращі арени, фактично він став єдиним, який зараз повноцінно може приймати змагання.
Чимало національних змагань було тут: і Ярослава Магучік, і Юлія Левченко, і Марина Бех-Романчук, і багато інших відомих світові імен виступали тут.
- Скільки в Україні таких сертифікованих стадіонів?
- Сьогодні стадіонів 2 категорії, як «Авангард», у нас в Україні три: у Луцьку, Львові й Кропивницькому, проте останній має тимчасові проблеми з доріжками, тому зараз там не проводяться змагання.
Ще у нас є стадіони у Ялті і Донецьку, але, на жаль, ними ми не можемо зараз користуватися. Сьогодні дуже гарний стадіон побудований у Дніпрі, але зважаючи на те, що місто наближене до фронту, бувають часті повітряні тривоги і прильоти.
До початку повномасштабного вторгнення розпочалася у Києві реконструкція НСК «Олімпійський» на 1 категорію, але зараз це призупинено.
На Волині є сертифікований стадіон у Нововолинськ, на етапі сертифікації Володимирський і Ковельський. Проте це 5 категорія, тому вони, переважно, підходять для проведення регіональних або невеликих міжрегіональних змагань.
«Авангард» свою місію не просто виконав – перевиконав
- Відкриття «Авангарду» відбувалося у 2015 році. З того часу минуло майже 8 років, чи є зараз щось що потрібно допрацювати чи оновити?
- Сьогодні в Україні будують хороші арени, тому, звичайно, ми не можемо стояти на місці, якщо хочемо у наступних роках продовжувати на такому рівні.
В червні вже фактично буде 8 років оновленому стадіону «Авангард». Тут щороку проходили національні чемпіонати. Кошти, які були витрачені на зведення на будівництво, давно повернулися і стадіону, і місту. Він свою місію виконав.
На Чемпіонаті Європи у Мюнхені цьогоріч президент Європейської федерації легкої атлетики особисто мені подякував ще раз за проведення Чемпіонату Європи і наголосив, що після завершення війни Луцьк обов'язково отримає ще якийсь європейський чемпіонат. Для європейців важливо повноцінно бачити Україну у своїй атлетичній родині.
«Авангард» має другу міжнародну сертифікацію – це нині найвища в Україні. Наступного року потрібно її оновлювати, тому будемо планувати відбір на Олімпійські ігри в Парижі, які будуть у 2024 році, провести саме на «Авангарді», тому потрібно зробити певні оновлення арени.
- Для розвитку спорту загалом і легкої атлетики зокрема потрібна спортивна база. Чи будуть робитися якісь кроки до більшого її напрацювання?
- Сьогодні ми рівняємося на кращі зразки європейців. Наприклад, у спортивних аренах і проведенню чемпіонатів Європи сьогодні Польща є однією із лідерок. За останніх 10-15 років вона зробила великий стрибок: у спортивному плані сьогодні вона високо стоїть, а особливо у легкій атлетиці.
Крім побудови спортивних арен, торік вони звели понад три тисяч шкільних стадіонів, які називаються «орлики». Це комплексні стадіони з біговими доріжками, футбольним полем посередині, баскетбольним і волейбольним майданчиком, тренажерами.
Ця програма починає працювати й у нас – такі стадіони реалізовуються в Нововолинську, Володимирі. Ми знаємо, що вони реалізовуються й у інших містах за межами Волині. Це не просто шкільні стадіони – це такий осередок спорту у густонаселеному мікрорайоні. Не всі мають змогу приїхати, приміром, на «Авангард» і позайматися, а коли у тебе біля будинку є стадіон – інша справа.
Я живу в районі школи №26, щоранку і щовечора десятки людей і маленьких діток виходять на стадіон. Коли дивишся по чому вони там бігають і куди кидають баскетбольний м'яч, то розумієш, що це не затягує настільки дітей у спорт, а хочеться, щоб у нас ще з малого віку було модно і популярно займатися спортом.
Сьогодні в нас практично у кожній школі є футбольні майданчики, але не всі грають на мікрорайоні футбол – є жінки, діти. Хтось любить баскетбол, хтось просто хоче побігати.
Ми готові ініціювати цю програму з іншими федераціями, щоб реалізувати таке у нашому місті, тоді, повірте, більше буде секцій, спортивних клубів і здорових дітей.
- Скільки таких майданчиків планується зробити?
- Таке робитимуть у густозаселених мікрорайонах. Можна було б один чи два стадіони у рік робити, тоді через 5-6 років ми отримаємо в Луцьку великий осередок для заняття спортом.
«Там, де у нас є певна база й осередки, там сьогодні є й успіхи»
- У яких видах легкої атлетики Волинь має сильні сторони, а де потрібно доопрацювати?
- Там, де у нас є певна база й осередки, там сьогодні є й успіхи. Наприклад, нещодавно завершилася реконструкція ковельського стадіону «Локомотив». Раніше місто не було у легкій атлетиці серед перших, а ось на останньому чемпіонаті у Волинській області перемогу здобув саме Ковель. Це вже показує, що робота триває.
У спортивному розрізі зараз у нас є Любешів, Ківерці, Рожище, Володимир і Нововолинськ. Звісно, хочеться, щоб інші райони теж підтягувалися, але все питання у тренерських кадрах.
- Їх не вистачає?
- Вони є, але ми не можемо на всіх впливати, бо ми – громадська організація, а це й управління освіти, й інші структури. З одного боку, ми вдячні, що вони когось тренують, а з іншого – недостатня, мені здається, віддача. Я розумію, важкий час і не та заробітна плата, яку хотілося б. Я думаю, нам потрібно спільно об’єднати зусилля і вирішити, чим ми можемо їм допомогти, наприклад, створити умови для результативної роботи, адже потрібно робити якісь кроки, інакше ми можемо бути не першими.
- Як темпи росту досягнень у легкій атлетиці відслідковуються в області?
- Сьогодні конкуренція росте і в Україні, і у світі. Якщо ми хочемо чогось досягти більшого, то повинні створювати умови. Наприклад, у 2012 році у Любешові зробили перший стадіон з поліуретановим покриттям. Сьогодні Любешівська ДЮСШ займає у легкій атлетиці 1,2 або 3 місце серед ДЮСШ України. Позаду залишаються харківські, дніпровські, київські школи.
Це дало певні поштовхи. Заплановане відкриття стадіону у Нововолинську, скоро буде відкриття у Ковелі. Там по-іншому запрацювали тренери: є стимули працювати.
- У Луцьку неодноразово проводилися різні міжнародні змагання й чемпіонати України. Отже, для проведення яких змагань Волинь має можливості й потенціал?
- У нас в Луцьку, крім змагань на стадіоні, проводився чемпіонат зі спортивної ходьби на дуже хорошому рівні. Там відбирали учасників на Чемпіонат Європи.
Щодо області, то у Володимирі, наприклад, проводиться щорічний турнір «Володимирські висоти». На нього приїздять навіть досвідчені стрибуни, що вже виступали на чемпіонатах Європи чи світу.
«Потенціал проведення спортивних змагань з легкої атлетики на Волині є. Це можуть бути, національні і європейські чемпіонати, щоправда, не повноцінні і великі на півтори-дві тисячі учасників. Луцьк сьогодні інфраструктурно не зможе прийняти їх, зокрема, і через відсутність аеропорту»
- Чи тренуються на Волині спортсмени або, можливо, є тренери, які вимушено переїхали через війну з інших українських областей?
- У Любешові зараз багато тренерів з Донецької області, які там тренують, приїжджають до Луцька на чемпіонати області, виступають на змаганнях. Крім цього, туди ж з Бахмуту переїхав реабілітаційний центр, який, до речі, найкращий з відновлення і діагностики спортсменів. Самих спортсменів, які переїхали і проживають тут, можливо, одиниці.
- Ще кілька років тому йшла мова про розвиток дитячої легкої атлетики й залученість школярів вже з перших класів до такого виду спорту. Як зараз з цим справи?
- Сьогодні Федерація легкої атлетики України розробляє програму розвитку до 2028 року, в якій присутній розділ дитячої легкої атлетики. Хочемо її впроваджувати і на Волині. Ми плануємо цьогоріч запропонувати концепції програми дитячої легкої атлетики. Почнемо з Луцька, а згодом переходитимемо у громади.
«Для дітей ми повинні це започатковувати на гарних майданчиках, даючи їм мотивацію. Хтось піде у великий спорт, а хтось просто набереться досвіду, але користь у будь-якому випадку є»
- А що конкретно передбачатиме ця програма?
- У програмі – дитячі змагання. Зараз на завершальному етапі переговори федерації з однією французькою компанією, що займається спортивним одягом і спеціальним обладнанням. За контрактом повинне бути забезпечення цього для дітей всіх областей України.
Крім цього, федерація передбачила фінансування дитячих програм. Сьогодні багато з України виїхало батьків з дітьми – звісно, є ті, хто повертається на змагання, але є і ті, хто призупинив тренування, що є проблемою. Потрібно створювати умови, повертати дітей чи набирати інших, тренувати, мотивувати і юних спортсменів, і тренерів.
«Ті атлети, з якими працюють фахові тренери, складають конкуренцію»
- Очевидно, що легка атлетика у Луцьку розвивається, оскільки має хорошу базу, а як щодо області? Які міста на Волині складають внутрішню конкуренцію?
- Все залежить від певного виду легкої атлетики. Якщо ми візьмемо спортивну ходьбу, то тут будемо говорити про Любешів і Луцьк. Якщо мова про стрибки у висоту – Володимир і Нововолинськ поза конкурсом, оскільки там хороші тренери. Спринт – це Луцьк; він представлений двома спринтерами у збірній команді України. Якщо взяти наших юних спортсменів, то хороша школа є і у Ківерцях, і у Рожищі, і у Ковелі.
«Попри війну, тренери активно працюють з дітьми, тому є результати. Ті атлети, з якими працюють фахові тренери, складають конкуренцію»
- Якими у 2023 році є пріоритетні напрямки щодо розвитку легкої атлетики? Над чим федерація працює зараз і які, наприклад, хочуть впровадити зміни чи новації?
- Для мене, як керівника регіональної федерації, дуже важливо реалізувати найамбітніший наш проєкт – критий легкоатлетичний манеж або палац спорту з легкоатлетичним ядром.
Якщо у нас діти займаються, набирають влітку результати, то взимку їм немає куди подітися. Або наші спортсмени їдуть в інші області й везуть туди кошти. Коли у нас не було «Авангарду», чимало грошей з управління спорту йшли на відправлення наших команд.
Коли буде така арена, ми її наповнимо та підготуємо до проведення зборів, змагань, чемпіонатів. Близькість до кордону з Європою дасть нам можливість їх проводити й поготів. А така арена нині не може бути тільки атлетичною, має бути представлена умовно 5-10 видами спорту, тому для Луцька це буде потужно.
В програмі розвитку, яку робимо, ми передбачаємо створити 5 центрів підготовки. Наприклад, у Луцьку вже 4-5 років діє Західний державний центр олімпійської підготовки з легкої атлетики, в якому тренуються і волинські спортсмени, і легкоатлети з інших областей.
Потрібно трохи допрацювати з інфраструктурою. Сьогодні в ЛНТУ діє сертифікований метальний центр, який ми спільно з федерацією й університетом реалізували три роки тому. Зараз там триває реконструкція легкоатлетичного стадіону. Я ставлю амбітні цілі – провести там командний чемпіонат Європи з метання, який зазвичай відбувається у березні. Ми маємо поряд по два сектори для всіх видів метань, що зручно як дня глядачів, так і трансляцій.
«У планах завершити метальний комплекс й оновити «Авангард», який зіграв важливу роль не просто для Волині чи Луцька, а й для легкої атлетики України»
Текст: Ольга Юсковець
Фото: Роман Домбровський
Читайте також:
- «Кладу ікони на рентгени». Як Юрій Велінець підсадив місто з радянським спадком на історію
- «Мені було 12, я читала про любов. Зараз думаю: о Господи!». Марія Адамчук-Коротицька. РОЗМОВА В КНИГАРНІ
- «Перемога може бути швидше, ніж всі думають», – інтерв’ю з командиром волинської бригади