Рвався на фронт: захиснику з Луцька просять посмертно присвоїти звання Героя України

Відповідну петицію на сайті Президента України зареєстрував Андрій Карпович.

Олександр Нагорний народився 24 липня 1988 року в місті Луцьку в сім’ї Василя та Людмили Нагорних. Закінчивши 9 класів Луцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 22, у 2003 році вступив до Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, адже прагнув утілити в життя заповітну мрію свого дитинства – стати воїном, прообразом отих борців, чия кров нестримно клекоче в грудях усіх чоловіків його козацького роду й не дає заснути неспокійному серцю. Саме тут Олександр став одним із перших ліцеїстів-соловейків, чий дзвінкий голос лунав неодноразово зі сцени не лише рідного навчального закладу.

Одружився. Удвох із дружиною Іриною виховували доньку Ангеліну, допоки ворог не ступив на кордони рідної української землі. Олександр Нагорний – професійний поліцейський і зразковий службовець – не міг спостерігати за тим, як російський агресор спопеляє українські міста і села, як знущається над мирним народом хліборобів. Рвався на фронт – туди, де герої своїми грудьми зупиняють ворожі снаряди. Залишився лише, схилившись перед умовляннями дружини й сльозами матері…

Проте, як згадує матір Людмила Нагорна, Олександр усе ж не зумів стримати в собі нестримну лють проти ворога, і 9 травня 2022 року пішов у Луцький об'єднаний міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, аби стати до лав захисників рідної землі.

21 травня 2022 року був мобілізований на посаду водія 3-го відділення Окремого взводу протитанкових керованих ракет Другого Окремого стрілецького батальйону (військова частина А 7086) [12]. Військове звання - старший солдат.

Уранці 18 січня 2023 року відбувся ворожий масований танковий обстріл цивільної інфраструктури на запорізькому напрямку. Виконуючи надскладне бойове завдання, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України, Олександр Нагорний загинув біля села Степове Васильківського району Запорізької області. До останнього подиху дивився ворогові у вічі, не схилив чоло і віддав життя, ставши навіки Героєм на своїй зраненій землі.

Підтримати петицію можна за посиланням.

Читайте також:

• Народився на День незалежності й загинув за сувернітет України: захиснику з Волині просять посмертно присвоїти державну нагороду
• Напередодні його контузило, але рідним не зізнався: Герой з Волині загинув у важкому бою
• Мама стрімголов бігла зустрічати свого загиблого сина-Героя: історія полеглого захисника з Волині