«Рятувальники багато до чого звикають, але до війни звикнути неможливо»: історія перших годин війни луцького надзвичайника

Про ранок 24-го рік тому луцького надзвичайника Андрія Малімона пише Еспресо.

«Я був якраз на чергуванні з 23 на 24 лютого. Крім повідомлень у ЗМІ про ймовірне вторгнення Росії, було звичайне чергування. Заступили з хлопцями на добу, викликів не було. А вже приблизно о 5 годині ранку почули гул літаків. Розуміли, що щось буде. Після того, як почитали новини, що Росія вторглася в Україну, за короткий час отримали виклик на луцький аеродром. Коли поцілили, були там безпосередньо залучені в роботу, адже аеродром у підпорядкування нашої бригади», – каже Андрій Малімон.

Найбільше вранці 24 лютого переживав за свій особовий склад.

«Ми перебували безпосередньо в епіцентрі, коли прилетіло. Уламками пошкодило наш автомобіль. Перше, на що я подивився - чи всі хлопці цілі, бо були зовсім поряд прильоту. Нас просто тоді зберіг Бог. Лише кілька секунд відділяли від найгіршого. За нами приїхало ще одне відділення і тоді на реєстратор другого авто було відзнято, як прилетіла ще одна ракета, яка вже влучила в ціль».

Пан Андрій розповідає, що емоції вже були після того, коли побачив саме відео прильоту. Тоді прийшло усвідомлення, що був у кількох метрах від смерті.

«У нас така робота, що звикаємо до руїн, вогню. Для нас головне - порятунок людей і допомога. На той момент старались усі тримати себе в руках, тверезо на все дивитись. Адже ти безпосередньо на місці події і передаєш інформацію на оперативно-координаційний центр. До такого не можна звикнути, як до будь-якої повсякденної роботи - коли ти приїжджаєш на пожежі, чи інші виклики. Війна - це по-іншому», - додав надзвичайник.

Андрій Малімон каже, що з повномасштабною війною робота рятувальника не надто змінилася. Лише стала небезпечнішою. 

«Ми продовжуємо виконувати свою роботу, виїжджаємо на позиції безпосередньо у зону бойових дій. Хлопці їздили в Харків, міняли колег, аби ті могли трохи відпочити, піротехніки часто відбувають на ротації для розмінування. Тобто роботи додалось, але її треба виконувати. Ми на одному фронті, наші хлопці в ЗСУ на іншому», - підсумував Малімон.

Читайте також:

• «А коли мені дівчата почнуть писати?»: у волинській бригаді служить 23-річний воїн Коля
• «Кожен хоче ворога за горло потримати»: волинські тероборонці відточують бойову майстерність
• «Усе тут за*бісь. Оті послання з фронту дуже бісять». Богдан Пташник і його війна