Щотижня ходить у бібліотеку й читає без окулярів: історія волинянина, який майже 50 років пропрацював акушером-гінекологом

Про це пише Вісник. 

Хотів стати матросом, а став гінекологом

Хоча родом Василь Левицький із села Пеньківка на Вінниччини, проте давно пустив своє коріння на Волині. А міг би підкорювати моря й океани, адже після школи захотілося стати матросом.

– Я спортсменом був, штангу піднімав, акробатикою займався. Романтики хотілося. Поступив я в Баку, але вчилося там тільки двоє українців. Всі з нас підсміювалися: хахли-хахли. Я не хотів цього слухати й забрав документи, – повертається в минуле, пригадує юність Василь Юхимович.

Потім дорога завела його в торгівлю, але не довго там працював, бо пішов в армію. Прийшов додому у званні лейтенанта і з планами на майбутню професію.

– Мамина сестра була акушеркою, то мені захотілося стати дохтором, – посміхається співрозмовник. – Шість років навчався в Чернівцях. Там зустрів свою майбутню дружину. Галина Матвіївна вчилася на терапевта. Одружилися. У нашій студентській сімʼї народився син Віталій. За направленням на роботу в Локачі поїхала дружина, а потім і я. Двокімнатну квартиру нам тут дали, почали приживатися на новому місці.

«Читаю дружині вголос»

До зустрічі з журналістами Василь Юхимович ретельно підготувався. Виписав, скільки загального стажу має, а це 58 років 7 місяців 25 днів, з них 48 – гінекологом. Зважаючи на такі поважні цифри, можна уявити, скільки пологів прийняв. Згадує, що одного року була максимальна кількість – аж 504. Потім навіть сто у рік не було. А найпамʼятнішим є момент, коли приймав пологи у своє дружини, яка у 1976 році народила прекрасну донечку Наталю.

– Лікарем бути не так просто, як дехто думає, – наголошує Василь Юхимович. – Бо коли все добре, то можуть сказати «дякую», а як щось станеться навіть без твоєї участі, то «дохтор поганий». Доводилося приймати роди не тільки в медзакладі, а й в машині, на подвір’ї та в полі. Важка ноша, але іншої роботи собі не уявляю. Нашою лікарською стежкою пішли й діти, внуки.

Мало хто із локачинців знає, що Левицький ще й має звання почесного донора України, бо здав кров 52 рази. Якось в однієї породіллі виникла сильна кровотеча, то «поділився» своєю кров’ю.

Вже давно Василь Юхимович із дружиною Галиною Матвіївною на пенсії. Незабаром відзначатимуть 60-річчя подружнього життя. У поважних літах не розгубили ніжності та любові. Як в молодості, піклуються, підтримують одне одного. Василь Юхимович щотижня приходить до Локачинської бібліотеки. Бере книжки, пресу для себе й дружини. Він все читає без окулярів. Чоловік любить історичні романи, розповіді про війну.

Має вдома велике зібрання класичної літератури, а російські книжки здав на макулатуру.  

– Як приходжу, то кажу з порога: «Дайте якусь хорошу книжку». Бібліотекарка Діна Одіон завжди порадить цікаве. А для дружини обираю щось легеньке, спокійне, бо в неї тиск, то щоб не переживала. І газети у бібліотеці беру. Що цікавіше, то моїй Галині Матвіївні вголос читаю, – тепло посміхається Василь Юхимович.

Руслана СУЛІК,

Фото автора 

Читайте також: 

• Маленька магія з великого серця: історія аніматорки Анастасії Кротач із села на Волині
• Сама пере, готує, працює на городі та доглядає господарство: історія 95-річної волинянки
• Волинянин 11 років возить допомогу на схід: історія невтомного волонтера