Серія атак на ТЦК сколихнула Україну: чому суспільство розділилося?

Журналісти ВСН вирішили поцікавитися у кризової психологині Лєни Шторм, в чому причина такої неоднозначної позиції українців, які висловлювали своє ставлення до ситуації у соцмережах.

«Коли ми спостерігаємо радість частини суспільства щодо вбивства військовослужбовця ТЦК та підривів цих центрів, треба аналізувати причини цих процесів системно і комплексно. Перш за все, вагомо розрізняти, де є щира зловтіха несвідомих верств суспільства, а де – масована робота російських ботоферм та інфлюенсерів, які просувають проросійську інформаційну повістку.

Системність другого з цих факторів створює штучний хайп та певну ілюзію щодо того, що саме така думка домінує у суспільстві. Я думаю, це не так. Свідомих людей більше. Та й, в принципі, майже у кожній родині є хтось, хто служить у війську», - сказала психологиня у коментарі ВСН.

За словами психологині, все ж, певна кількість людей, які зловтішаються, є. Тому тут треба ставити питання до державних інституцій щодо проблем, які супроводжують процес мобілізації. А ці питання можна ставити лише чесно, якщо хотіти отримати в результаті об’єктивні відповіді

«Чому на початку повномасштабного вторгнення росії люди масово йшли до ТЦК, а тепер не поспішають? Що провалено в інформаційній політиці, якщо дехто доходить до парадоксального і хибного висновку, що ворог не настільки страшний та вдасться «перечекати»? Чому ми майже не бачимо розслідувань щодо перевищення повноважень самими представниками ТЦК?

Стосовно останнього, нам доносять, що це – поодинокі випадки. Однак і по поодиноких випадках хотілося б неупереджених розслідувань, адже саме так громадянин розумітиме, що він не стане жертвою інституційного насилля (насилля з боку державних інституцій). А відтак – підвищиться і рівень довіри до цих інституцій», - зазначила Лєна Шторм.

Як акцентувала пані Шторм, не менш сумно те, що в нас не видно стійких результатів державної політики, спрямованої проти поляризації одних верств суспільства іншим. Міністерство єдності є, але єдності, як такої, – немає. В інформаційному просторі надто багато протиставлень, і ворог, ймовірно, потирає руки з цього приводу.

Місцевих людей у тих чи інших регіонах протиставляють ВПО, військових протиставляють цивільним. Прикладів поляризації можна назвати ще багато. І якщо на централізованому рівні складно побачити ефективну інформаційну політику, яка, не посягаючи на свободу думки й слова, сприяла б врівноваженню цих полярностей, кожному громадянину варто починати з себе.

«А починати слід з нагадування собі про ті цінності, які є абсолютними. Якщо життя в Україні визнано найвищою цінністю, це має стосуватися будь-якого життя – як військовослужбовця ТЦК, так і цивільної особи. Якщо ми працюємо на одну перемогу над ворогом, це наша спільна цінність і ми не маємо на шляху до неї культивувати ненависть до інших співгромадян, з якими у чомусь незгідні чи котрі, як нам здається, живуть не так.

Інакше це породжує запит на постійний пошук внутрішнього ворога та веде до його штучного створення. Аби так не відбувалося, варто час від часу виходити з «бульбашок» своїх однодумців та прагнути порозуміння між різними суспільними верствами заради збереження України, а не протиставлення цих верств одна одній та боротьбу за домінування», - вважає Лєна Шторм.

Свою думку психологиня завершила словами величного генія Тараса Григоровича: «Обніміться, брати мої. Молю вас, благаю!». Адже саме внутрішня єдність і дружність народу є запорукою стійкості перед зовнішньою загрозою.

Читайте також:

• «Моя місія – допомогти, а не дружити з клієнтом проти світу»: інтервʼю з кризовою психологинею Лєною Шторм
• Волинська волонтерка бореться за права свого сина в школі: що каже психологиня
• Мобілізація 18-річних юнаків в Україні: волинська психологиня розповіла, чому це неприпустимо