Гриби на Волині у жовтні: які ростуть і де їх шукати

У лісах Волині триває сезон тихого полювання. Навіть у жовтні грибники можуть натрапити на білі гриби, опеньки, маслюки, рижики та лисички.

Які види грибів ростуть у Цуманській пущі, як їх розпізнати та де найкраще шукати — розповіли фахівці національного природного парку.

Осінь у розпалі, а це означає, що в лісах Цуманської пущі триває грибний сезон! Навіть якщо на календарі вже жовтень, за сприятливої погоди після дощів можна знайти чимало грибів і повернутися додому з повним кошиком.

Які сім популярних грибів можна зустріти в лісах Парку, їхні особливості та місця, де варто їх шукати, далі у матеріалі.

Сезон тихого полювання у розпалі: які гриби можна знайти в лісах Волині та де їх шукати

1. Білі гриби — королі тихого полювання

Білий гриб (Boletus edulis) для багатьох грибників є справжнім еталоном. Він належить до родини Болетових і цінується за чудові смакові властивості, приємний аромат та щільну м'якоть.

Але чи знали ви, що під час однієї прогулянки лісом можна зустріти кілька різних видів боровиків?

Білий гриб (Boletus edulis) — має коричневу шапинку, міцну ніжку зі світлою сітчастою текстурою у верхній частині та білу м'якоть, яка зазвичай не змінює кольору на зрізі. Росте в різних типах лісу, зокрема у хвойних і мішаних, утворюючи мікоризу з деревами.
Боровик сітчастий (Boletus reticulatus) — відрізняється світлішою, часто бежевою або світло-коричневою шапинкою та виразною сіткою на ніжці. Частіше трапляється в теплу пору року, особливо влітку, переважно в широколистяних лісах, зокрема біля дубів.
Боровик сосновий (Boletus pinophilus) — зазвичай має темну червоно-коричневу або каштанову шапинку, товсту ніжку та щільну м'якоть.

Пов'язаний переважно із соснами, а його масивна будова робить цей гриб особливо впізнаваним.

Цікаво, що всі три види можуть бути схожими, проте відрізняються забарвленням, будовою ніжки, екологічними уподобаннями та періодами плодоношення. Тож якщо у вашому кошику опинилися боровики з різними відтінками шапинок, це цілком природно!

Де шукати: у соснових, дубових і мішаних лісах, біля дерев, з якими ці гриби утворюють мікоризу. Білі гриби нерідко трапляються на узліссях, у світлих лісових ділянках і серед мохів.

2. Рижик смачний — недооцінений делікатес

Рижик смачний (Lactarius deliciosus) — гриб, який заслуговує на значно більшу увагу грибників. Його латинська назва deliciosus справді означає «смачний», що добре відображає кулінарну репутацію цього виду.

Його легко впізнати за помаранчевою шапинкою з концентричними зонами, пластинками такого ж кольору та помаранчевим молочним соком, який виділяється при пошкодженні. З часом пошкоджені ділянки можуть набувати зеленуватого відтінку.

Рижик утворює мікоризу із соснами, тому найчастіше його шукають саме в соснових лісах. Особливо перспективними можуть бути молоді сосняки, зокрема ті, що сформувалися внаслідок природного поновлення сосни.

Цікаво, що рижики належать до молочників — грибів, які виділяють молочний сік при пошкодженні. Водночас не всі молочники однаково придатні до споживання, тому важливо правильно визначати вид.

Де шукати: у соснових лісах, на світлих ділянках із мохом, травою або лісовою підстилкою. Звертайте увагу на місця, де ростуть молоді сосни.

3. Підберезники та підосичники — бабки й красноголовці

Ці гриби належать до роду Leccinum. Їх часто об'єднують у розмові, адже вони мають схожу будову: шапинку, ніжку з темними лусочками та губчастий шар із дрібними порами замість пластинок.

Назви підберезників і підосичників пов'язані з деревами, з якими вони зазвичай утворюють мікоризу. Проте не варто вважати, що кожен підосичник росте виключно під осикою або кожен підберезник — лише під березою: екологічні зв'язки залежать від конкретного виду.

У Цуманській пущі можна зустріти кілька видів красноголовців:

Підосичник червоний (Leccinum aurantiacum) — має яскраву червоно-помаранчеву шапинку, світлу ніжку з темними лусочками. Зазвичай пов'язаний з осикою.
Підосичник білоніжковий (Leccinum leucopodium) — вирізняється світлішою, іноді майже білою ніжкою та світлою шапинкою. Визначення цього виду потребує уваги до сукупності ознак.
Підосичник жовто-бурий (Leccinum versipelle) — має жовто-помаранчеву або жовто-буру шапинку й часто трапляється у березових лісах.
Підосичник білий (Leccinum percandidum) — рідкісний гриб із майже повністю білим плодовим тілом. Його незвичайне забарвлення робить його особливо цікавим для спостережень.

Цікаво, що м'якоть багатьох підосичників після пошкодження змінює колір — може темніти, ставати сіруватою, синюватою або майже чорною. Це природна реакція, а не ознака того, що гриб отруйний.

Де шукати: підберезники — у березняках і мішаних лісах, красноголовці — біля осик та інших дерев-партнерів. Звертайте увагу на лісові галявини, узлісся та молоді деревостани.

4. Польський гриб — знахідка серед мохів

Польський гриб, синяк (Imleria badia) — популярний їстівний гриб, який нерідко залишається поза увагою тих, хто полює лише на білі гриби.

Він має гладеньку каштаново-коричневу шапинку, жовтуватий губчастий шар і відносно струнку ніжку. У молодих грибів м'якоть щільна, а з віком стає м'якшою.

Одна з найцікавіших особливостей — посиніння м'якоті або пор при натисканні чи на зрізі. Така зміна кольору є характерною для польського гриба, але сама по собі не може бути єдиною ознакою для визначення виду.

Де шукати: переважно в соснових і мішаних лісах, серед мохів, опалої хвої та лісової підстилки. Особливо варто придивлятися до вологих, але не заболочених ділянок.

5. Маслюки — гриби соснових лісів

Маслюки — одні з найхарактерніших грибів соснових лісів. Їх легко впізнати за коричневими шапинками, які у вологу погоду стають слизькими.

У Цуманській пущі трапляються, зокрема, два види:

Маслюк звичайний (Suillus luteus) — має темно-коричневу слизьку шапинку та характерне кільце на ніжці. Це одна з найзручніших ознак для його розпізнавання.
Маслюк зернистий (Suillus granulatus) — зазвичай має жовтувато-коричневу шапинку, не має кільця на ніжці, а на поверхні трубчастого шару молодих грибів можуть з'являтися молочні крапельки.

Обидва види пов'язані із соснами. Вони утворюють мікоризу з корінням дерев, тобто співіснують із ними, обмінюючись поживними речовинами.

Де шукати: у молодих сосняках, на узліссях, серед опалої хвої та на відкритих ділянках соснового лісу. Після дощів маслюки можуть з'являтися у значній кількості.

6. Опеньки — мешканці деревини

Осінь важко уявити без опеньків! Вони часто ростуть великими групами на пнях, відмерлих стовбурах і деревині, хоча деякі види трапляються також біля основи живих дерев.

У Цуманській пущі можуть траплятися чотири види:

Опеньок осінній (Armillaria mellea) — утворює численні групи на деревині, має медово-жовті або коричнюваті шапинки та кільце на ніжці.
Опеньок товстоногий (Armillaria gallica) — зазвичай має більш масивну, потовщену біля основи ніжку, а росте часто біля основи дерев або на похованій у ґрунті деревині.
Опеньок темний (Armillaria ostoyae) — має темнішу шапинку з лусочками та переважно пов'язаний із хвойними деревами.
Опеньок північний (Armillaria borealis) — північний представник роду, який також трапляється в лісах нашого регіону.

Цікаво, що опеньки можуть поширюватися за допомогою темних шнуроподібних утворень міцелію — ризоморфів, які проходять крізь ґрунт і деревину. Деякі представники роду здатні спричиняти хвороби дерев.

Де шукати: на старих пнях, повалених стовбурах, біля основ дерев та на ділянках із мертвою деревиною.

Важливо: опеньки мають схожих двійників, зокрема небезпечні види, тому збирати їх можна лише за впевненого визначення. Самого факту росту на пеньку недостатньо для встановлення виду.

7. Лисичка справжня — яскравий гриб лісової підстилки

Лисичка справжня (Cantharellus cibarius) — один із найвідоміших лісових грибів. Її золотисто-жовте забарвлення та лійкоподібна шапинка роблять її помітною серед мохів і опалої хвої.

На відміну від багатьох пластинчастих грибів, лисичка має не справжні тонкі пластинки, а товсті розгалужені складки, які спускаються по ніжці. Це одна з важливих ознак для розпізнавання.

М'якоть лисички щільна, а запах часто описують як приємний, фруктовий. Вона утворює мікоризу з деревами, зокрема хвойними та листяними, залежно від місцевих умов.

Де шукати: у мішаних і хвойних лісах, на вологих ділянках із мохами та лісовою підстилкою. Після дощів лисички можуть з'являтися групами.

Не плутайте їх із несправжніми лисичками та іншими схожими грибами: звертайте увагу на будову нижньої поверхні шапинки, ніжку, забарвлення й інші ознаки.

Кілька порад грибникам від Цуманської пущі

Враховуйте погоду. Після дощів і за помірної температури грибів часто стає більше, але точні строки плодоношення залежать від умов конкретного року.
Шукайте гриби біля дерев-партнерів. Білі гриби, рижики, маслюки та інші мікоризні види залежать від певних дерев, тому знання лісу допомагає краще розуміти, де їх шукати.
Не збирайте невідомі гриби. Колір, запах або місце зростання самі по собі не гарантують безпечності.
Не беріть старі, червиві чи пошкоджені екземпляри. Вони швидко псуються.
Бережіть ліс. Не руйнуйте грибниці навмисно, не засмічуйте місця відпочинку та не пошкоджуйте дерева.

І пам'ятайте: деякі гриби, зокрема рідкісні та червонокнижні, потребують особливої охорони — їх не можна зривати заради колекції чи кошика.

І наостанок — головне правило грибника: якщо не впевнені, що за гриб перед вами, не беріть його!

Читайте також: