Тетяна Кондаревич із Березної Волі живе лісом і мріє про власну справу

Для Тетяни Кондаревич із села Березна Воля ліс – не просто місце, де можна назбирати грибів чи ягід. Вона ходить знайомими стежками впродовж усього року, знає свої грибні місця, готує смаколики з лісових дарів і мріє перетворити улюблене заняття на власну справу.

Про це пише видання «Нове життя» – новини Любешівщини.

Любов до лісу Тетяна перейняла від батьків. У дитинстві з батьком ходила по гриби, з мамою – по чорниці та лісову малину. Гриби тоді навіть здавали, але заробіток був радше приємним додатком до самих походів.

– Просто душа лежить до того лісу. Там забуваєш про все на світі. Просто насолоджуєшся тишею і спокоєм, – розповідає жінка.

Батько був її першим учителем у грибній справі. Саме він показав, які гриби можна збирати, а які – ні. Згодом вона вже сама вивчила їхні особливості й навчилася добре орієнтуватися в лісі. Нині ж у Тетяни є свої перевірені місця.

Та ліс для неї – це не лише гриби. Залежно від сезону до її кошика потрапляють чорниці, брусниця, лісова малина, а навесні Тетяна рве молоді соснові шишки. З них готує варення, яке, за її словами, добре допомагає при респіраторних захворюваннях. Шишки спочатку замочує в холодній воді, щоб позбутися смоли, потім варить сироп і кілька разів доводить його до кипіння, щоразу даючи охолонути. Робота потребує часу й терпіння, зате в результаті виходять запашні ласощі.

Збирає гриби, варить варення із шишок і мріє про власну справу: історія волинянки

Грибний сезон теж буває щедрим. Нещодавно лише за дві години неподалік дому Тетяна назбирала два відра грибів. Та навіть коли в лісі нічого не можна знайти, вона все одно туди йде.

– Дуже люблю ходити більше по соснових лісах. Там настільки пахне хвоєю, мох вологий. Ото мені найбільше заспокоює душу, – говорить Тетяна.

До лісу вона вирушає і взимку – уже не по врожай, а просто пройтися знайомими стежками.

– Узимку там по-особливому гарно. Хоча кожна пора по-своєму прекрасна, – переконана жінка.

А найбільше наша землячка любить осінь. Її захоплює, як змінюється природа, як дерева вбираються в різнобарвне листя. У лісі вона може забути про все й просто насолоджуватися моментом.

Це особливе місце в її житті, але далеко не єдине. Удома Тетяна – мама трьох дітей і господиня, яка звикла тримати все в русі. Дітей теж бере до лісу. Тепер у них школа, тому спільні лісові походи трапляються рідше.

Зате біля дому роботи не бракує. Жінка любить готувати, доглядає за квітами, вирощує троянди, гортензії та декоративні кущі. Багато рослин садила власноруч і тепер дбає про них.

Такий ритм життя їй близький.

– Постійно треба якийсь рух. Рух, рух і рух. Буває, що мені нічого не хочеться робити, але я встаю і далі щось роблю, – зізнається наша землячка.

А джерелом сил для всього цього називає той самий ліс. Бо по гриби чи ягоди вона вирушає не тільки заради врожаю. Ліс допомагає відпочити від щоденних турбот і побути наодинці з собою.

– Душа відпочиває, забуваєш усі свої негаразди. Просто заходиш у ліс і автоматично відключаєшся від усього, – з усмішкою каже жінка.

Можливо, саме тому свою майбутню справу Тетяна Кондаревич теж бачить пов’язаною з тим, що любить найбільше.

– Мрію відкрити свою справу – реалізовувати власну продукцію із лісових дарів, – ділиться вона.

Поки ж у її житті все змінюється за законами природи: приходить весна – з’являються перші лісові дари, літо приносить ягоди, восени ліс щедрий на гриби, узимку залишається тиша. А вдома тим часом розквітають квіти, підростають діти й чекають щоденні справи.

І Тетяна знову вирушає у свій ліс. Бо, як сама каже: «Я живу тим лісом».