Школа на Волині втратила вісьмох випускників на війні. Фото

У Купичеві Турійської громади відкрили стіну пам’яті землякам, життя яких забрала війна. На будівлі Купичівського ліцею цього дня урочисто було відкрито вісім пам’ятних дошок випускникам школи – новітнім Героям України: Івану Антонюку, Леоніду Тімцо, Борису Кобзарю, Володимиру Сохацькому, Тарасові Троцю, Олександру Бондаруку, Юрію Стеблянку. А також, відновлюючи історичну пам’ять, поновили дошку пам’яті земляку Анатолію Лукֹ’янову, який став жертвою імперіалістичного радянського режиму, й у 1982 році загинув на війні в Афганістані.

13 червня велика Купичівська родина зібралася на шкільному подвір’ї, аби вшанувати пам’ять про земляків, які віддали життя у боротьбі за Україну. Про це повідомили у Турійській громаді.

Іван Антонюк – громадський діяч, краєзнавць, лейтенант, командир 1-ї роти 1-го механізованого батальйону 24 ОМБр імені короля Данила. У лютому 2015 року добровольцем пішов на фронт. За сім років пройшов шлях від солдата до командира роти. У 2019 році закінчив Національну академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Загинув 6 березня 2022 року в місті Золоте на Луганщині. Разом із побратимами ціною власного життя зупинив ворожі танки, не давши їм прорватися у стратегічно важливому місці. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Президента України « За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком «Козацький Хрест» І ступеня, орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня, орденом «Народний Герой України» та низкою інших відзнак Міністра оборони, Начальника Генерального штабу, командира 24-ої ОМБр.

Леонід Тімцо. У 2014–2015 роках був учасником АТО. На початку повномасштабних воєнних дій Леоніда одним з перших призвали до лав Збройних сил України. Проходив військову службу в 14-ій ОМБр імені князя Романа Великого. Загинув наш земляк внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу села Дмитрівка у Київській області. Лише після звільнення цих територій від окупації вдалося забрати тіла наших воїнів із поля бою. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Князівський хрест Героя «Навіки в строю».

Борис Кобзар. У 2014–2015 роках був учасником АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення росії Борис не вагаючись вдруге взявся за зброю і став на захист України. Воював у складі 14-ї ОМБр на Миколаївщині, де загинув під час виконання бойового завдання 15 квітня 2022 року. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Князівський хрест Героя «Навіки в строю».

Олександр Бондарук проходив військову службу в Збройних силах України. У 2014–2015 був учасником АТО. Останній бій захисник України прийняв на Харківщині, поблизу населеного пункту Першотравневе. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Князівський хрест Героя «Навіки в строю».

Володимир Сохацький. Маючи бойовий досвід учасника АТО, з початку повномасштабної війни, не чекаючи повістки з військкомату, шукав можливість якнайшвидше стати на захист країни, хоч мав проблеми із здоров’ям. 28 квітня 2022 року був мобілізований до Збройних сил України. Разом із побратимами з 14 ОМБр упродовж дев’яти місяців боронив рідну землю у запеклих боях. Загинув Володимир 8 лютого під час наступальних дій на Харківському напрямку. Нагороджений відзнакою Князівський хрест Героя «Навіки в строю».

Тарас Троць. У 2014–2015 роках був учасником АТО. Тарас був старшим навідником 2 гранатометного відділення, виконував обов’язки командира 2 гранатометного відділення 23 окремого батальйону спеціального призначення. 24 травня 2023 року на Бахмутському напрямку Тарас пішов з життя від прильоту в окоп 120-ої міни.

Юрій Стеблянко. У 2014 році став до лав захисників. На полі бою був по 2015 рік. В 2023 році перевівся в Київський департамент поліції особливого призначення Об’єднана штурмова бригада національної поліції України «Лють». Загинув 16 жовтня 2023 року в бою з окупантами поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області. Нагороджений низкою відомчих відзнак та подяками за сумлінну службу. Наказом Національної поліції України посмертно присвоєне спеціальне звання підполковник поліції.

Анатолій Лук’янов. 6 жовтня 1981 року був прикликаний до лав Рядянської армії. Та не судилося Анатолію повернутися додому. 26 жовтня 1982 року, виконуючи інтернаціональний обов’язок у Афганістані юнак загинув. Посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

У хвилині мовчання присутні на заході віддали данину шани і пам’яті нашим землякам, низько схиливши голови і на імʼя згадавши кожного…Участь у відкритті меморіальних дошок взяли рідні загиблих захисників, педагоги та учні, земляки, представники місцевої влади.