Мед купують зі всієї області: волинянин понад 15 років займається пасічництвом

Свій шлях у пасічництві наш земляк розпочав із простої, але щирої зацікавленості – бажання спробувати й дізнатися більше про бджіл, - пишуть на сайті «Нове життя» - новини Любешівщини».

Перші спроби були нелегкими: дві бджолині сім’ї не пережили зими. Проте це не зупинило чоловіка, навпаки – підштовхнуло заглибитися в тонкощі пасічництва. Спершу він навчався самостійно, годинами просиджуючи за книгами, які взяв у сільській бібліотеці. Завдяки інтернету обсяг інформації зріс у рази. Навіть нині Анатолій Павлович продовжує навчатися і розвиватися в пасічництві.

Наразі в його господарстві – близько 40 бджолиних сімей. Пасіка активно розвивається, і найближчим часом планується збільшення – до 50. Працювати допомагає уся родина: син Роман, доньки Софія та Іванна, а також дружина Наталія. Для Камельчуків це не просто робота – це спільна справа, що об’єднує і наповнює життя сенсом.

Особливу увагу наш земляк приділяє виготовленню вуликів власноруч. Він майстер на всі руки і створює їх як із дерева, так і з очерету – традиційного природного матеріалу, який має унікальні властивості. Очеретяні вулики відомі своєю теплоізоляцією: вони добре зберігають вологу і тепло, що особливо важливо для зимівлі бджіл. За словами Анатолія, у таких вуликах бджолам комфортніше переносити холодний сезон, а сама конструкція довговічна – вона може служити десятки років без втрати якості.

– Очерет – теплий, екологічний і довготривалий матеріал. Вулики з нього «дихають», що допомагає підтримувати оптимальний мікроклімат для бджіл, – пояснює пасічник.

Бджоли – дуже чутливі створіння. Анатолій Камельчук переконаний: підходити до них треба спокійно, без зайвих емоцій – вони не люблять запахів алкоголю та тютюну.

Продукти його пасіки – мед, пилок, перга, трутневий гомогенат – користуються попитом у межах області. Їх купують сусіди, друзі та знайомі, часто на подарунки. Мед жителя Погулянки вже побував за кордоном – у Польщі, Німеччині, Австрії.

– Бджоли вчать спокою. Якщо в душі шторм – вони це відчують, – ділиться досвідом пасічник.Мрії в Анатолія Павловича великі. Він прагне розвивати господарство, удосконалювати процеси і зробити пасіку справжнім родинним брендом.

– Хочу, щоб «Сімейна пасіка Камельчуків» росла, розширювалася, ставала прикладом для інших і щоб це була справа не лише для мене, а й для моїх дітей та онуків, – каже наш земляк.

Читайте також:

• Скільки коштує мед у Луцьку та який найкорисніший: репортаж з ринку
• Замість пензля - димар: як художник з Волині став відомим бджолярем і заснував музей
• Унікальна колекція, жива пасіка й вулик, що лікує: де на Волині діє єдиний музей бджільництва