«Сивію, плачу, але плету сітки»: волинянка виховує сімох дітей і щодня допомагає фронту

Історію жінки розповіли у Державній міграційній службі України.

Старший син Лариси Коржової Ісус став на захист держави ще у 2018 році. Сьогодні йому 26, він – командир розвідувальної групи та виконує бойові завдання на передовій. З початком повномасштабного вторгнення до лав війська долучилася й донька Наталія. Відтоді серце матері щодня проходить випробування тривогою, але Лариса знайшла сили не зламатися – вона обрала діяти.

«Сивію, плачу, але плету сітки», – каже вона просто і щиро. У цих словах – уся її сила і вся правда життя.

Свій біль і хвилювання Лариса спрямувала у допомогу іншим. Вона переконана: коли діти на війні, мама автоматично стає і волонтером, і капеланом. Бо молиться, просить, підтримує і допомагає.

У її домі діє справжній волонтерський осередок. Тут плетуть маскувальні сітки, збирають необхідні речі, шукають ліки, пакують допомогу і передають її військовим. До Лариси звертаються з різними потребами – і вона разом із однодумцями робить усе можливе, щоб допомогти. Для неї не існує «чужих» – кожен воїн є чиїмось сином або донькою. І кожен заслуговує на підтримку.

Окремою історією стала її взаємодія з міграційною службою. Лариса Коржова звернулася до підрозділу, аби оформити паспорт громадянина України для виїзду за кордон. І саме тут принцип безбар'єрності набув реального змісту.

Без зайвих ускладнень, із розумінням її життєвих обставин та повагою до кожної хвилини її часу, працівники служби забезпечили максимально зручний і доступний процес оформлення документа. Адже коли людина одночасно є мамою великої родини, волонтеркою і опорою для своїх дітей-військових – важливо, щоб державні послуги були простими, людяними та відкритими.

«Ворог забрав у нас красу, здоров'я, синів та дочок, але ніколи не забере нашу гідність, бо з нами Бог», – говорить із глибокою вірою Лариса.

Вона впевнена – у єдності наша сила, і саме вона приведе Україну до перемоги.

Історія Лариси Коржової – це історія про материнську любов, яка не знає меж, про силу духу і про тих, хто щодня тримає наш тил. 

Читайте також:

• 48 поїздок в Україну: історія волонтера з Британії, який приїхав на Волинь попрощатися з другом-Героєм
• Волонтерка з Волині Діана Шевчук отримала нагороду від Президента України
• Допомагає фронту та виховує сімох дітей: волинянка отримала дві почесні відзнаки