Стала зіркою в 81: як пенсіонерка з Луцька допомагає топити російські кораблі

Про це йдеться в сюжеті 12 каналу.

Тамарі Лазаренко з Луцька 81 рік. Її покійний чоловік був військовим. Вона все життя пропрацювала у військовій частині. Має двох дітей, трьох онуків та правнука.

По телевізору пенсіонерку показали кілька днів тому, коли посеред дня до її квартири прийшли з ГУР.

«Побачити Юсова в себе вдома це було неймовірно. А в те, що сам Кирило Буданов, записав мені відеозвернення я взагалі не могла повірити», - ділиться жінка.

Розвідники дізнались, що бабуся з Луцька активно донатить на ЗСУ. Щомісяця переказує на сили оборони частину своєї пенсії.

«Коли отримую пенсію, спочатку відкладаю на дрони, потім на ліки, а все інше - мені. Ті гроші, які я не використовую, також відправляю на ЗСУ», - розповідає пенсіонерка.

Лише у квітні пенсіонерка зробила аж три донати.

Куди, кому і коли вона відправляє гроші, пенсіонерка занотовує в старенький зошит. У сусідньому стовпчику Тамара Онуфріївна веде перелік затоплених російських кораблів. Один із них став найкращим подарунком на її день народження.

Народилась Тамара Онуфріївна на Вінниччині, у Луцьк переїхала в 1952 році.

«Тут я знайшла свою долю, пустила коріння», - говорить бабуся.

Батька Тамара Лазаренко не знала. Він загинув до її народження. А про матір вона говорить як про справжню патріотку. Її колись теж нагороджували. Щоправда, значно скромніше - кілограмом крупи та хустинкою.

«Моя мама була учасницею партизанського руху. Все, що мала, віддавала партизанам», - провадить жінка.

Вона гордилася мамою, а нею тепер гордяться діти та онуки. Це відчуття гордості надихає не лише їх, а й саму Тамару Онуфріївну. Надто, коли її похвалив сам Кирило Буданов.

«Воно її надихнуло і дало зрозуміти, що, скільки років тобі не було б, ти всеодно можеш робити щось важливе», - говорить онука Софія.

Після гостей з ГУР Тамара Онуфріївна щодня приймає десятки вітань і захоплень.

Подруги вже називають бабусю голівудською зіркою. Їй дзвонять за кордону, передають вітання військові.

«Вважаю, що це моя робота. Не можу фізично допомагати, то хоча б кошти надішлю. Якби дозволяло здоров'я, я б не сиділа тут, а пішла б допомагати нашим хлопцям та дівчатам на фронті», - зазначає Тамара Онуфріївна.

Читайте також:

• Заповів, щоб на його могилі завжди були білі ромашки: Герою з Волині навіки 21
• Життя чоловіка було схоже на безкінечний фільм жахів: історія добровольця з Волині на псевдо «Праведник»
• «Росіяни напали, а ми лягли спати»: як донеччанка, якій довелось рятуватися від війни двічі, знайшла дім на Волині