«Сивий» і «Сава»: історія двох побратимів з волинської «сотки»

Історію бійця розповіли у 100 бригаді. 

Тернополянин Михайло і волинянин Юрій стали до лав ЗСУ на початку весни 2024 року. Потрапивши до «Сталевої Сотки» відразу здружилися, хоча й служили в різних ротах. Командування батальйону, побачивши, що ці чолов’яги розуміють один одного з півслова, вирішило сформувати із них екіпаж.

За посадою «Сава» є старшим механіком-водієм, а «Сивий» – механіком-водієм. Під час виїзду на завдання один кермує бойовою машиною, другий – виконує роль штурмана, ретельно стежачи за дорогою.

На рахунку цих бійців десятки зухвалих виїздів на передову: доставка боєприпасів, заміна особового складу, евакуація поранених…

…Скажімо, 27 червня 2025 року, вони зголосилися виїхати до лінії бойового зіткнення, аби евакуювати п’ятьох побратимів: четверо з яких були пораненими – троє «середніх» і один «важкий».

– Сіли та й поїхали. Забрали наших хлопців – і назад, – спокійно розповідає Юрій, – На півдороги Михайло каже мені: «Газуй, бо то не наша FPV-ха!». Встигли залетіти в «зеленку», але ворожа «пташка» таки поцілила нам у правий «борт». Пошкодила радіатор, а також підпалила захисні сітки над бронею.

Побратими з командного пункту досі з усмішками згадують, як хлопці передали по рації:

– По нас в’ї**ла FPV-ха – горимо! – Але у нас все добре!

Іншим разом їхня бронемашина неподалік від передової намотала на «гусянку» цілий «клубок» МПП (малопомітна перешкода – дротяна сітка-плутанка) і не могла рухатися далі. «Сивий» та «Сава» якось «дотягнули» до найближчої посадки і впродовж дев’яти (!) годин вперто вивільняли «гусянку». Ворожа аеророзвідка бачила це і скеровувала на наших хлопців цілі рої дронів-камікадзе. Виручав РЕБ: десятки FPV «падали» зовсім поруч – але вирішального удару завдати таки не змогли!

Щоправда, увімкнений РЕБ повністю посадив акумулятор. Тож коли «гусянку» нарешті звільнили з дротяної пастки, довелося продемонструвати дива винахідливості, аби завести свій YPR-765…

Чоловіки мріють про одне – про Перемогу та повернення додому. До речі, у довоєнні часи нинішні побратими мали ще й схожі захоплення. Обидва були… затятими збирачами дарів лісу. Щоправда, Юрій «спеціалізувався» на чорницях (міг зібрати протягом дня щонайменше 20 кг ягід!), а Михайло – на грибах.

– Після Перемоги будемо приїжджати один до одного в гості і привозити гостинці: я презентуватиму Юрку мариновані та сушені гриби, а він мені – чорничне варення, – усміхаючись каже «штурман» Михайло на псевдо «Сивий».

Читайте також: 

• Спочатку служба в органах внутрішніх справ, тоді робота закордоном, а нині - фронт: історія бійця волинської бригади
• «Сьогодні ви вже не маєте права мені відмовити»: історія бійця, який 8 років служить у 100 бригаді
• Волинянин 17 років працював на «швидкій», а тепер майже рік евакуює поранених з Торецького напрямку