«З другого пострілу б’ємо точно в ціль»: історія танкіста із волинської 100-ї бригади
Мирославу 39 років, він родом з Івано-Франківська. Побратими знають його за позивним «Пончик», який закріпився за ним ще зі шкільних років. Сьогодні він – навідник танкового батальйону 100 омбр, який виконує бойові завдання та знає: на війні важливі не лише влучність і витримка, а й уміння довіряти тим, хто поруч.
Історію бійця розповіли у бригаді.
До війська Мирослав долучився у 2025 році. У цивільному житті він працював продавцем-консультантом в одному з місцевих магазинів.
На фронті чоловік опанував іншу професію, де ціна помилки значно вища, а кожне рішення має значення. Свою роботу навідника він описує коротко та без пафосу.
«Перший постріл – це пристрілка. З другого вже б’ємо точно в ціль», – говорить «Пончик».
Серед завдань, які доводилося виконувати Мирославу та його побратимам, було, зокрема, й знищення укриттів противника. У таких умовах важливо діяти злагоджено, чітко виконувати накази та покладатися на тих, хто працює поруч.
«Потрібно слухати те, що каже командир, і працювати в команді, адже результат бойового завдання залежить саме від командної роботи», – ділиться він.
Та за військовою формою і бойовими завданнями залишається людина, для якої найважливіше – сім’я. Вдома на Мирослава чекають дружина Тетяна та восьмирічний син Матвій. Саме до них він мріє повернутися після завершення війни.
Читайте також:
- Від добровольців до командирів: історії двох захисників із Ковеля, які разом воюють у 100-й бригаді
- Побратими два дні не могли врятувати пораненого воїна: історія 23-річного Героя з Волині
- «За кілька секунд пролунав вибух»: прикордонник із Луцька розповів, як із побратимом опинився за крок від смерті
Будь в курсі усіх новин
