«Завжди за тебе, навіть коли увесь світ - проти»: відомі волиняни розповіли про своїх матусь

До Дня матері видання ВСН розпитало у відомих волинян про їхніх рідних людей. Питали про схожість і виховання, цінні настанови, які давала, яких вчили з дитинства, і найтепліші спогади, що виринають у пам‘яті від згадок про матусь. 

Ірина Климець, легкоатлетка 

— Мама Климець Світлана Євгенівна у 1971 році народилась в селі Четвертня Меневицького району. Там живе і працює все життя в дитсадочку, зараз – на посаді директора. Вона любить діток і присвячує все своє життя їм.

Зовнішньо на маму схожий брат, а я перейняла все інше. Зараз, коли живу окремо від них, помічаю багато спільного і в характері, і дрібницях в повсякденному житті.

Я така ж скрупульозна, як мама, люблю чистоту і щоб все було на своєму місці. Так само обожнюю готувати. Як і мама, щоправда, для неї це більше хобі і вона вчилася сама, я отримала професію перукаря-універсала: люблю працювати з волоссям.

«Ще змалку мама привчила мене до самостійності і праці, що і дало мені досягнути в спорті того, що зараз маю. Головний життєвий урок – це працювати і не опускати руки – тоді все вдасться»

Моя мамуся надзвичайна, вона дуже добра, ніжна, і гарна! Завжди вишукано і стильно вдягається, любить підбори, чого і мене навчила. Виховувала мене з любов’ю і добротою до світу.

Я завжди згадую її щасливі очі, коли приїжджаю додому. Намагаюсь робити це, як тільки вдається, особливо у цей складний час. Пригадую, коли був карантин, а я була понад 2 місяці на зборах і ми не бачилися, приїхала до Луцька на її день народження. Вона ще казала не ризикувати, берегти себе, але я не могла пропустити цей день. Тому у день її народження приїхала додому з букетом квітів, які так любить моя мама. Її щасливі очі я ніколи не забуду. Хочу сказати, щоб потрібно цінували і любили своїх батьків: вони – наше все.

Андрій Разумовський, директор Будівельної компанії «Інвестор» та депутат Луцької міськради

— Мою маму звати Світлана, вона – інженер-будівельник. За характером, вона дуже добра і спокійна. Не свариться взагалі. 

Мама гарно малює. Та й взагалі вона у нас майстер на всі руки! І в’яже, і шиє, і намисто з каміння робить, і сад доглядає.А ще - дуже підприємлива, що, мабуть, передалося і мені.

Ірина Вахович, ректорка ЛНТУ

— Моя мама Галина Іванівна – вчитель української мови та трудового навчання, а зараз - пенсіонерка. Займається домашніми справами. Мешкає у Млинові, де народилася і я. 

Мама надзвичайно толерантна людина, терпляча, добра і ввічлива. Мабуть, я лише частково ці чесноти перейняла. Протягом життя не пам’ятаю, що їй було щось не під силу. Справлялася з усім.

«Найкращий відпочинок – зміна заняття. Це основне гасло, яке від мами зі мною з дитинства. Особливістю відносин з нею є те, що ми вміємо дуже крепко сміятись, ні з чого, з якоїсь дурнички. Так щиро вдається лише з нею. На кухні, коли про щось говоримо чи згадуємо. Моя донька це теж перейняла»

Валерій Стернійчук, народний депутат

— Мама – Лариса Сафронівна, понад 40 років працює вчителем молодших класів в школі села Крупа Підгайцівської громади.

Окрім зовнішньої схожості, від мами передалось захоплення творчістю (гра на гітарі, виступи на сцені), організаторські здібності.

«Пам’ятаю, як мама нам щотижня влаштовувала сімейний «суботник» і ми всі дружньо спочатку прибирали квартиру, а потім спільно ліпили вареники, пельмені на кухні, часто влаштовували сімейні вечері. До речі, серед нас всіх першою водійське посвідчення отримала мама, тому вона була ще й головним водієм в сім‘ї. А ми вже брали у неї майстер-класи»

В дитинстві мама завжди навчала бути доброзичливим і відповідальним, а зараз найбільш її ціною порадою є те, щоб не забувати дзвонити до рідних людей, дзвонити до батьків! Дякую мамі за гарні настанови та виховання.

Олександра Забіяка, засновниця бренду одягу Oleksandra Zabiiaka та нішевої парфумерії Sillage

— Маму звати Люба. І вона насправді несе любов та теплоту! Довгий час працювала головним бухгалтером в «Інваспорті». Зараз уже на пенсії. Любить вирощувати квіти, живе за містом, біля будинку завжди затишно.

Внутрішніми рисами схожа на маму, хоча вона мила з вигляду, зате сильна, мужня та водночас жіночна.

«Вона очолювала керівну посаду і завжди працювала, часто брала роботу додому для додаткового заробітку. Я завжди сідала з калькулятором і хотіла їй допомогти. Уявляла себе дорослою бізнес-леді в кабінеті, і теж хотіла так! 

Так вона мене і навчила, що жінка повинна теж працювати, досягати своїх цілей. Встигати скрізь: і в сім‘ї, і на роботі, і будувати хороші відносини з подругами, з якими дотепер підтримує зв’язок і від яких так, як від сім'ї, має надійну опору»

Вячеслав Рубльов, народний депутат

— Мама – Лілія Миколаївна. Все життя присвятила лікарській справі – була терапевтом і мріяла про те, аби я став лікарем. Власне, це і стало поштовхом до того, аби я пішов вчитися до Костопільського медичного училища і працював медбратом у місцевій лікарні більш, як 3,5 роки.

Через те, що тато був військовим, ми часто переїжджали, але після виходу на пенсію батьки жили в Луцьку. Ми з синами та дружиною часто приходили в гості. З теплом згадую гостини в батьків – мама завжди дітей годувала, тато розповідав старшому Вадиму різні історії. Їх у нього було дуже багато…

«В мами взяв кращу рису її характеру – вміння знаходити компроміс в будь-якій спірній ситуації, домовлятися з опонентом. Вона завжди вчила ставитися до людей так, як хочеш, щоб вони ставились до тебе.

Вона завжди відгукувалась на будь-які прохання – навіть на пенсії допомагала людям, була активною і завжди долучалась до будь-яких справ – чи то квітник посадити разом із сусідами, чи допомогти консультацією тим, хто захворів. Завжди могла порадити, вислухати, сказати слушні і вчасні слова…»

Світлана Головачук, засновниця бренду авторських прикрас та одягу «Namysta»

— Маму мою звати Неоніна Анатоліївна. Все життя вона пропрацювала вчителем початкових класів у школі №12 у Луцьку – допрацювалася до вчителя-методиста, а зараз вже на пенсії. Мама дуже любить своїх онуків: у неї дві онучки - моя і братова, які одного віку. Коли вони з'явилися, відтоді мама у них розчиняється. Вона дуже любить квіти: яких тільки немає на подвір'ї.

Безумовно, щось спільне у нас з нею є, але якоюсь мірою ми з нею трохи різні. Творчі моменти, що в мені присутні - від мами. Я від неї навчилася шити. Моє дитинство - тяжкі 90-ті, а вчителям, зокрема, бувало і місяцями не платили заробітну плату, тому, пам'ятаю, то мама спідничку шила, то мені кофтинку в'язала. Коли почала в цьому розбиратися, то зрозуміла, що їй це пішло від її мами, моєї бабусі, яка була звичайною сільською жінкою. Пам'ятаю бабину хату: вона була у вишитих картинах різними техніками, серветочках. Така любов до вишивання йде по жіночій лінії у нашому роду.

У радянський час мама закінчила курси крою і шиття та купила ножну машинку «Чайку». У дитинстві я мала величезне бажання сісти за неї і шити. Звичайно, що мама не дозволяла, але як тільки вона йшла кудись, я успішно за неї сідала. 

Зараз, коли я вже доросла, є у нас спільні погляди на життя, є ті, що різняться, але мама - дуже рідна і близька мені людина, як і для моєї доньки.

Вона мене навчила робити все у побутовому плані: від того, як пришити ґудзик, до того, як вішати випрану білизну. Дуже добре пам'ятаю: коли ми це робили, вона завжди казала, що потрібно спершу вішати, наприклад, футболки всі, а вже потім - постіль. Помітила, що коли вішаю білизну, то автоматично так роблю. Я тепер розумію, що не так важливо, чи будеш ти це все робити, але потрібно вміти це робити. 

«Крім того, мама мене навчила, що потрібно підтримувати своїх дітей у всіх ситуаціях. Бути для них стіною і захистом, найріднішою людиною, останньою інстанцією, куди йдуть у будь-якій ситуації. От я розумію, що у мене є мама і я можу до неї прийти, тому хочу, щоб так було і у моєї доньки»

Не скажу, що мама була дуже сувора чи строга. Вона мене завжди обіймала і цілувала. Відчувала від неї любов, але і не сказати, що дозволяла все на світі. У нас була розумна демократія.

Назар Пащук, ведучий, гуморист і лідер команди «Замок Любарта»

— Мою маму звуть Пащук Ольга Стахівна. Працювала понад 30 років музичним керівником в садочку. Зараз в Німеччині на роботі. Декілька років тому переїхала з Ковеля до Луцька.

В принципі, завдяки їй я працюю ведучим, адже починав з того, що використовував її програму, оскільки ми – колеги.

«Найкраща мама. Вона саменька виховувала нас з братом, тому дуже сильна жінка. Виховували досить строго, але по ділу. В мами був такий погляд, що по ньому вже все було ясно: як діяти і в чому ти не правий.

З мамою ми пережили багато як хороших, так важких моментів. Головна риса – я завжди знаю, що можу розраховувати на її підтримку: не важливо правий я чи ні - вона займе мою сторону. Люблю її»

Галина Конах, співачка

— Моя мама – Валентина. Вона вчителька початкових класів. Обожнює різні творчі хобі. Мама проживає в рідному селищі Маневичі.

Емпатія – це наша спільна риса! 

«Мама завжди досягала результату у вихованні своїх дітей, винятково, через любов та прийняття. Це найдієвіший метод, аби виховати творчих діток. Мама захоплювалася абсолютно усім, що б ми не робили, й це додавало неабияких сил та віри творити й розвиватися»

Григорій Недопад, голова Волинської обласної ради 

— Моя мама – Валентина Іванівна. Вона проживає в містечку Рожище, в тій квартирі, де народився я. Часто приїжджаю додому до батьків, часто зідзвонююся з мамою і цікавлюся тим, як вона живе, чим займається, як справи в нашій великій родині. Родина у нас справді велика, бо мама з багатодітної сім'ї.

Зовнішністю дуже на неї схожий і деякими рисами характеру – мама вміє домовлятися з людьми і це, здається, мені теж передалося. А ще – мама мені привила любов до науки, бо працювала лаборантом. 

Найбільше пригадую шкільні роки і те, як мама навчила мене бути самостійним і відповідальним. В неї був досить непростий графік роботи – 2 дні працювала, 2 дні була вдома – моїм завданням, коли вона була на роботі, було подбати про те, щоб ми з братом вчасно їли, щоб вивчили уроки, а в хаті було прибрано і чисто.

«Головним, що мене навчила мама, це прислухатися до людей та завжди підтримувати зв'язки зі знайомими і друзями. Адже в житті все змінюється, а хороші відносини з людьми повинні завжди лишатись»

Ірина Констанкевич, народна депутатка

— Констанкевич Галина Степанівна, 1943 року народження. Моя мама з покоління дітей війни, їй було півроку, коли фашисти вбили батька. Війна, голод – це дитинство моєї мами. Про це багато мені розповідала бабуня, яка жила з нами і навчила мене молитися, поважати старших, працю, берегти хліб. І вона завжди розповідала, як війна забрала чоловіка, зробила її вдовою з чотирма дітьми на руках, мама була наймолодшою.

Можливо, саме такі трагічні реалії були визначальними для формування характеру моєї мами. Вона звичайна українська жінка з села на Вінниччині, здобула освіту у Львові, має великий трудовий стаж, понад 40 років. Разом із батьком у шлюбі довгих 59 років, народили двох доньок. І мають 4 онуків і 3 правнучок.

«Чого навчила мене мама? Уроків багато, головний – перфекціонізм. Все має бути зроблено якнайкраще, якщо вчитися, то на відмінно, якщо реалізовуватися в карʼєрі, то на повну, якщо робити хатню роботу – то все до пилинки вимити і тюлі прати двічі на рік… і так в усьому. Напевно, більшість українських мам такі – максималісти у житті і праці, любові до дітей, родини і традицій. Тому на усі свята ми їдемо до мами. Це особлива дорога – дорога до мами. Я щаслива, що маю живих батьків»

Усе традиційно, як у більшості українських родин. Традиційною є і сила характеру, велика працездатність, організаторські здібності. Упродовж останніх десяти років мама є учасницею ГО «Неспокійні серця» і займається хором. Це дійсно колектив неспокійних жінок. Вони наспівали майже 100 тисяч гривень лише за 5 місяців війни і передали ці кошти на ЗСУ. Мамі незабаром виповнитися 80 років, але за життєвою енергією і планами вона ювілярка, але 50-річна.

Olivan (Валентин Мушинський), співак

— Мама Іра працює у лікарні реєстратором. Любить шити, а живе у Луцьку. 

Схожий на неї цілеспрямованістю. Зовні вона рівно в два рази менша за мене – малий шкет.

Вона в мене мила. Я їй вдячний, що зважаючи на те, в якій бідності ми колись жили, я ніколи не відчував, що щось не так. Я народився в тяжкі 90-ті. Вона мене водила на десятки гуртків. Завжди був зайнятий: танці, англійська, малювання, компʼютери, програмування, дизайн і ще там купу всього. 

Наталка Войтович, телеведуча та засновниця PR agency by Natalka Voitovych

— Моя мама Валентина Войтович – філолог і психолог, має дві освіти. Проживає в Луцьку, але багато часу мешкала у Рожищі. Мама уже на пенсії, працювала у відділі освіти Рожищенського району.

Я схожа на обох своїх батьків, мені здається, що десь 50/50. Риси характеру трохи подібні. Мама завжди за всіх хвилюється, турбується і дбає. В мене почали теж з'являтися прояви цих рис. В нашій сім'ї важливим є гумор, він в мене теж присутній. Мої батьки між собою схожі, тож важко сказати, в кого я така вдалася.

«Мама у мене у дитинстві була строга, зараз вже ні. Довго гуляти не дозволяла, привчала до домашньої роботи і читання книжок. Звісно, того мені робити не хотілося, але мусила, бо мама сказала. Мама смачно готує, навчила і мене цьому. Та вона навчила мене всьому, бо це ж мама»

Спогадів про неї багато – це відпочинки, подорожі, спільні ранкові недільні чаювання на пів дня. Дача – це окрема частина життя мами. Будинок біля озера, там вона порається з квітами, готує різні смаколики для гостей і просто насолоджується життям.

Юлія Вусенко, депутатка Волинської обласної ради

— Мою маму звати Наталія, і вона вчитель початкових класів за професією. Тому, не знаю, чи любить, але прекрасно займається моїми дітьми, за що я їй дуже вдячна, і навіть не знаю, щоб я з такою роботою без неї робила. Ми живемо в Луцьку. 

Я дуже із нею схожа. Зовні, а так - ні, бо я ніколи не наздожену її. Вона – прекрасна господиня, неймовірна бабуся і найкраща дружина!!! Вони з татом одружені 43 роки, а зустрілися, коли мама навчалася в шостому класі, а тато – у восьмому – отак все життя разом. Мої друзі називають їх нерозлучниками і говорять, що ніколи не бачили їх поодинці: скільки років, а вони завжди разом.

«В дитинстві була не строгою у вихованні, але завжди, коли я нарікала на щось у школі, казала мені, що її не цікавить як і що у інших і привчила зосереджуватися на собі, вчила не порівнювати себе із іншими ніколи. Наскільки це правильно, я зрозуміла уже пізніше. А ще – казала завжди, що відрізнятися потрібно, в першу чергу, розумом – я до тепер люблю також це повторювати. Вона - приклад для нас із сестрою і для наших дітей. Дуже її любимо і цінуємо»

Віталій Бондар, директор департаменту освіти Луцької міської ради

— Моя мама Бондар Мирослава Григорівна - зараз пенсіонерка. За професією – бухгалтер. Родом із Горохівщини, та більшу частину свого життя проживає у Іваничах.

Мама любить робити все навколо себе красивим: у хаті завжди чистота та затишок, на клумбі - неймовірної краси квіти. Вона також дуже смачно готує. За мамині голубці готовий і душу продати (сміється, - ред.). Любить тварин; скільки себе пам'ятаю, у нас завжди було щонайменше дві собаки та декілька котів. Дбайливе ставлення до друзів наших менших вона передала і мені. 

Разом із батьком виховала трьох дітей, я - найменший. Та жоден із нас ніколи не відчував нестачі маминої любові. Її мудрість, цілеспрямованість, фінансова грамотність, працелюбність, турботливість, готовність завжди прийти на допомогу - це ті риси, які мене завжди вражали та вражають і досі.

«Пригадую, як малим часто ходив із мамою до місцевого кінотеатру. Не знаю, це так мене привчали до мистецтва, чи я, ймовірно, просто міг тоді скласти їй хорошу компанію (тим паче після слів мами: «Ходи ти зі мною, бо тато знову захропе»). Однак спогади про ці кіносеанси і досі плекаю у своєму серці»

Я вдячний мамі за її безумовну любов, яку вона проявляє і до дітей, і до внуків; за підтримку; за те, що не тримає образи за дзвінки, які могли б бути частішими; за обійми, які й зараз здатні відігнати усі страхи та тривоги. 

Я вдячний мамі за те, ким є зараз! Своїм прикладом, не словами, вона вчить бути гідною людиною!

Читайте також:

• Найсмачніша паска - мамина. Як святкують Великдень відомі волинянки
• Чи варто сумувати, якщо 8 березня відмінять? Думки відомих волинянок
• Крило літака, телефон медсестри, фудтрак з їжею: екстремальні запити волинським волонтерам, які можуть все
• Заборона виїзду жінок за кордон: дехто складе повноваження. Коментарі депутаток з Волині