Найсмачніша паска - мамина. Як святкують Великдень відомі волинянки

Ірина Констанкевич, народна депутатка

«У нашій родині завжди пекли паски, навіть у радянські часи, коли це було заборонено. Тому для мене паска, крашанки, освячення їх у церкві є не тільки символом духовного єднанням у вірі, а й символом спротиву системі», ділиться вона.

Цього року Ірина Констанкевич традиційно пектиме паску і вдома.

«У мене вже все є: дріжджі, борошно, домашні яйця… Буду готувати тісто за бабусиним рецептом. Окрім того, як кожна українка дотримуюся спеціальних ритуалів, як-то покласти хрестик, помолитися, чистим рушником накрити тісто в мідниці».

Вона також поділилась рецептом найсмачнішої паски. 

Складники: молоко (1 літр), дріжджі (100 грамів), цукор (4 склянки), борошно (+- 2 кілограми), яйця (5 + 15 жовтків), дрібка солі, сметана (500 грамів), масло (250-300 грамів), родзинки (300 грамів), цедра з одного лимона та з одного апельсина, свіжовичавлений сік з одного апельсина.

Приготування: 

Підігріти молоко, Не доводити до кипіння, додати у молоко кілька ложок цукру, розмішати до розчинення. В окрему ємність розтовкти дріжджі, додати кілька ложок вже солодкого теплого молока. Перемішати дріжджі з молоком до однорідної маси, додати суміш до решти молока, додати  700+- грамів борошна, розмішати. Опара має бути ледь густішою за сметану. Накрити опару білим чистим рушником, перехрестити. Відставити на 20-30 хвилин. Якщо занадто добре сходить, можна через 15 хвилин перемішати. Опара має збільшитись вдвічі. 

Доки сходить опара, підготуємо підміс - в окремій ємності збити до пишної піни яйця зі дрібкою солі, додати цукор, збити до повного розчинення. Додати сметану та масло, цедру лимона та апельсина, сік теж. Перемішати або збити міксером. Додати в опару, акуратно по часовій стрілці помішувати. По мірі необхідності просіювати борошно, не все відразу. Підмішувати доти, доки тісто не почне відлипати від рук. Аби не забити тісто, краще вмочувати руки в олію. Додати родзинки. Лишити у спокої на 1,5-2 години, тісто знову має піднятися вдвічі. Знову накрити рушником, перехрестити. Після цього розкласти у форми, заповнити треба 1/3-1/4 форми, доки гріється духовка або піч, тісто має ще раз зійти у формах. Випікати при температурі 200-220 градусів, 40-50 хвилин, якщо у маленьких формах, якщо у більших необхідно часу більше. 

Перед випіканням паски необхідно помолитися, за час готування паски у будинку має панувати спокійна атмосфера, не можна сваритися та гримати дверима, навіть надто голосно розмовляти. 

Ірина Вахович, ректорка ЛНТУ

Вона розповідає, що святкує цей день завжди у родинному колі.

«Випікає паску мама, як найстарша жінка у родині. Ми їй допомагаємо. Особливістю її рецепту є те, що вона додає приправу бадьян у тісто», - каже вона.

У великодній кошик завжди кладуть в родині Ірини Вахович паску, яйця, ковбаску, сир, масло, сіль. Є й незвичний предмет.

«У нас є традиція класти в кошик ключ від будинку. Мабуть, щоб Бог оберігав домівку», - каже вона.

Ірина Чебелюк, заступниця Луцького міського голови

«Великдень - це завжди велике свято. Ми готуємося до нього традиційно: печемо паски, готуємо м'ясні страви. Загалом у нас на свято накритий щедрий стіл. У нашій родині є традиція — відвідування хрещеників. Ми приходимо до них з ласощами. Паску завжди освячуємо вночі, а після приходу з церкви всі разом сідаємо за стіл та частуємося продуктами з великоднього кошика», - розповідає вона.

Найулюбленіша паска, звісно, - мамина, каже Ірина Чебелюк.

«Зазвичай паску пече моя мама. Рецепт у нас класичний з цедрою лимона та родзинками. Тому ніяких особливостей у неї, в принципі, немає. Щодо фарбування яєць, то ми виключно використовуємо цибулинне лушпиння. У кошику у нас зазвичай стандартний набір: крашанки, м'ясне, масло, сир, сіль та інше. Ми вдома спеціально печемо окрему пасочку, яку будемо освячувати», - додає.

Катерина Шкльода, голова правління фонду «Тільки разом»

«Паску пече моя мама. Робить це або у четвер, або у суботу. Мама любить максимально традиційні рецепти паски: без цедр лимону, сухофруктів, шоколадів тощо, та обов‘язково із домашніми яйцями, аби колір пасочки був жовтеньким. Навіть із «прикрас» вона використовує лише збитий білок із цукром», - розповідає вона.

Для неї цей день також особливий, як і для кожного українця - сповнений надії і віри.

«На Великдень завжди були красиві нічні служби у церкві. Вони особливі, завжди сповнені вірою, відчуттям відродження, переродження, спокою та гармонії. Саме із цим асоціюється для мене Великдень із раннього дитинства, і саме цього я бажаю кожному українцю та українці», - резюмує вона.

Ольга Бузулук, речниця ГУ Нацполіції Волинської області

«Для мене Великдень – це про рідне село і рідний дім, про батьків і брата, бабу й діда, про прибирання і готування всіх страв на світі, про багато гостей і родичів, з якими бачишся раз на рік, на великі свята. Але так було колись, зараз уже не так, а особливо корективи внесла війна. Звісно, я намагаюсь зберегти хоч якісь відголоски традиції відзначення Пасхи з свого дитинства і передати це двом донечкам. Фарбування яєць у нас є, пробуємо себе у писанкарстві на майстер-класах, стараюсь завжди спекти паску. Багато прибираю, перу і вичищаю, - все одно це весна, і хочеться свіжості та чистоти скрізь», - розповідає вона.

Ольга додає, що зараз у багатьох немає ні настрою, ні натхнення щось робити цього року, але вона навпаки на зло нашим ворогам хоче організувати все так, щоб і освятити великодній кошик, і провести максимум часу з дітьми, і накрити святковий стіл.

«Розказую дітям і про піст, ми багато дискутуємо про воскресіння Христове і про віру, більше націлюю дітей на те, щоб вони все ж вірили, дотримувались заповідей, бо без віри прожити дуже важко. Щороку я люблю ходити в храм по вербу, повертатись з нею додому, - це теж традиція з села, у нас завжди ходив по вербу в церкву мій дід, ми з братом дуже його чекали. Так само мене чекають і мої доньки. Також читаю дітям біблійні розповіді про ці дні і страждання Ісуса, про розп’яття і воскресіння, в них завжди виникає багато запитань, і це ті вічні питання, які люди мають ставити собі завжди. Адже маємо численні притчі, які актуальні повсякчас, і вони оточують нас усе життя, завжди людина має право вибору: бути Іудою чи ні, продаватись за «30 срібняків» чи ні, нести свій Хрест чи ні, вірити навіть під загрозою смерті чи ні, і так далі. Я не кажу дітям, як правильно, бо і сама не завжди знаю, але вони мають це все усвідомлювати в процесі свого дорослішання, - оце для мене про Великий День Пасхи», - каже вона.

Ольга Бузулук ділиться і рецептом паски.

«Це так звана «грузинська» паска, він нескладний, не треба багато замішувати і заглядати до тіста. Пригадую, мама завжди пекла в четвер чи суботу у справжній печі, багато підмішувала, це було дуже важко, бо тісто надто насичене. Я намагаюсь спрощувати собі життя в цьому плані», - коментує.

«Отож, потрібно: 0,5 л молока, 0,5 кг масла, 0,5 кг цукру, 6 яєць, 50 грам дріжджів, ванілін, 2 ложки горілки, мука, я додаю ще родзинки, корицю, курагу, чорнослив, лимон. Замісити легке тісто десь о 22-23 годині вечора. Зранку о 7-8 годині його просто взяти, розкласти в форми і випікати. Прикрасити за бажанням».

Марія Адамчук-Коротицька, засновниця і керівниця Фонду боротьби з раком

Марія розповідає, що вже два роки поспіль вони з батьками святкують за григоріанським календарем, цього року - 9 квітня

«У нас все робить мама: пасочки пече, яйця фарбує, м'ясо запікає. До кошика кладемо все традиційне, єдине: ми проти того, аби класти алкоголь, але додаємо ще цукерки, бо діти просять», - ділиться вона. 

Світлана Головачук, засновниця бренду авторських прикрас та одягу «Namysta»

Світлана каже, що у них в родині Пасху святкують традиційно: щороку її чекають і готуються. 

«Мої поїсти люблять, тому у нас є і домашня печена ковбаска, і м‘яско, звичайно, що є і крашанки. Їх доволі багато, тому що наша дитина - великий прихильник яєць. 

Паски я не печу: спекти дві не вмію, а коли зроблю це, то їх потрібно їсти, а вони даються взнаки. Мама моя цього року пектиме, тому домашня у нас буде. До речі, мій чоловік дуже любить домашню паску - завжди намагаюся, щоб вона була: або з родичів хтось передасть, або хтось спече. Для моєї мами на Пасху обов‘язково має бути холодець. Я його вже не варю, щоб не було забагато, бо для неї якщо свято, то тарілок 20 має бути. 

Також ми ходимо до церкви, беремо із собою доньку. І в минулорічну, і в позаминулорічну суботу йшли до собору. Цього року теж підемо. Склалася традиція, що донька несе свій кошик, а ми свій. Одна наша мама вже у поважному віці, тому водночас святимо і собі, і їй, а потім завозимо гостинці. Біля собору завжди фотографуємося, потім друкуємо світлини», - ділиться вона.

Розповідає, що цього року у магазині посуду дещо прикупила і собі, бо любить, щоб стіл був святковим і гарним. 

«Цьогоріч не склалося, на настрій позначаються ці реалії, в яких ми живемо, - зауважує Світлана, - але раніше готувала композиції. З минулого року лишилася, яку будемо  ставити на стіл і у цьому році, там і квіточки, і зайчики, і яйця».

Вона зазначає, Великдень - родинне свято. Зважаючи на те, що родина збільшується, розписують дні, коли чекаю гостей, і коли самі стають ними.

Додає, що нині і світ змінився, і самі обставини, в яких складно дотримуватися народних традицій. Наприклад, сувого посту, або як колись у вівторок вже готувати святковий одяг, а у четвер робили генеральне прибирання.

«Мені здається, сьогодні робимо це тоді, коли маємо час. Цьогоріч про святковий одяг я для себе подбала. Знаю, що українські жінки найбільше своїх намист одягали саме на свята і до церкви. Мені теж захотілося зробити на свято багаторядне намисто і одягнути його до церкви. Це не автентичні матеріали - звичайні намистини, але їх там 24 низки», - ділиться з нами Світлана Головачук.

«Кажуть, що символізм свята цього в тому, що добро перемагає над злом, смерть над життям. Це такий перехідний період, відродження природи. Мені хочеться, щоб у нашій Україні нарешті це добре перемогло те зло мордора. Щоб хлопці, яких везуть, всі поверталися додому живими», - підсумовує вона.

Ірина Січкарук, завідувач відділення інтервенційної кардіології у Медичному об'єднанні Луцької міської територіальної громади

 

«Кожного року я практикую інший рецепт паски. Така у мене традиція, дуже люблю пізні експерименти. Найбільше мені сподобалася паска з медом - закарпатський рецепт. Зазвичай я випікала паску у четвер, але коли багато чергувань, роботи і виїздів, то це лишалося на суботу», - розповідає Ірина Січкарук. 

Вона зауважує, що до великоднього кошика кладуть все традиційно. 

 

«Після того, як у мене народилася донечка (у нас велика різниця між дітьми), то щороку ми робимо фотографії сина і доньки біля пасочок. Поки були бабці з дідом, то спершу у них збиралися, а згодом до нас приїздили. Тепер святкуємо у вузькому колі: діти, чоловік, я, а потім ввечері до батьків їдемо», - додає вона.

Вона намагалася освоїти методику розпису писанок, - ділиться Ірина, - але на це потрібно витратити багато часу і не завжди вдається, тому вдома фарбують яйця вже випробуваним, традиційним методом у цибулинні.

Читайте також:

• «Це – як медитація»: господиня з Волині – про таїнство випікання паски
• В яких церквах у Луцьку і коли будуть святити паску? Розклад