Свого віку не відчуває: життєвий шлях столітньої довгожительки з Волині

Своєю історією вона поділилася із Суспільним.

Довгожителька каже, що свого віку не відчуває та жартує, що «чаю п’є більше, ніж молока». У Катерини Воробей п’ятеро дітей, вісім онуків, 11 правнуків і дві праправнучки. Рідні згадують її як добру, чуй­ну й життєрадісну жінку, у домі якої завжди було багато сусідів і подруг.

Катерина народилася в багатодітній родині й у три роки втратила батька, який працював лісником та мав велике господарство. Згодом пережила одну з найбільших трагедій свого дитинства: під час польсько-українського протистояння бабусю та матір убили в їхній хаті й спалили. Тоді дівчинці було 15 років.

Після цього Катерина фактично залишилася самотньою: «Остала, як на морі без весла», — каже вона. Дівчина працювала від ранку до ночі, доглядала худобу, доїла дев’ять корів, допомагала по господарству та змалку виконувала важку фізичну роботу. Згодом, утікаючи від жорстокого вітчима, покинула дім і жила у тітки.

У дорослому житті працювала скрізь, де була потрібна: шила вручну одяг і бурки, косила, різала та рубала дрова, ходила на лісозаготівлі. Разом із чоловіком виконувала лісові та господарські роботи, в’язала віники, допомагала будувати бетонну дорогу. У колгоспі працювала весь день за можливість купити буханку хліба.

Родина певний час жила на Черкащині, де батьки мали кращу землю і заробіток. Там побудували хату й народили двох дітей, а вже після повернення в Граддя звели дім, у якому народився Володимир — наймолодший син.

Попри тяжку працю, Катерина завжди дбала про дітей і намагалася поставити їх «на ноги». Чоловік заробляв на шабашках, був майстром на всі руки — столяром, будівельником, плотніком. Він помер у 56 років, коли їхній син ще навчався у восьмому класі.

До 80 років жінка самостійно вела велике господарство: садила городину, тримала худобу та птицю. Зараз довгожителька прокидається о 8–9 ранку, сама проводить ранковий догляд за собою та любить прогулюватися. Рідні кажуть, що вона дуже охайна та добре почувається:

«Все лучше всіх. Є їжа, є де жити — кажу, живу лежа», — жартує Катерина.

Читайте також:

• Щаслива мати, бабуся та прабабуся: у громаді на Волині з 90-річчям привітали довгожительку
• Тішиться онуками та правнуками: бабуся з Волині відзначила 91-річчя
• 90 років мудрості: на Волині привітали довгожителя