Відійшов у вічність через десять днів після свого золотого ювілею: історія захисника з Волині Миколи Васильчука

Спогадами про Героя поділилося видання «Нова доба». 

Це була людина зі світлою душею й хоробрим серцем – справжній захисник держави, старший сержант Національної Гвардії України. Він народився у цьому селі, зростав, маючи люблячих батьків та двох сестер, навчався у школі та будував плани на майбутнє.

Проходив строкову службу у лавах Нацгвардії в м. Харків та м. Охтирка Сумської області. Далі тривалий час працював правоохоронцем у відділі поліції м. Вараш Рівненської області. З перших днів широкомасштабної російської агресії став на захист країни у складі 25-ої окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.

– Бойовий шлях Миколи пройшов через найгарячіші точки війни – через міста і напрями, назви яких навіки вписані в історію України кров’ю її захисників. Він пройшов пекло у Бахмуті, Ізюмі, Лимані, Авдіївці, Мар’їнці, Краматорську – без страху і вагань воював усюди, де було найважче, пліч-о-пліч із побратимами, – розповідає його сестра Тамара.

Після поранення її брат не зміг повернутися на службу. Про війну рідним нічого не розповідав – як мав виїжджати на позиції, просто попереджав, що буде на роботі. Коли його розпитували після повернення додому – нервував, тож цю тему не підіймали. Та, чуючи уривки його телефонних розмов із побратимами, рідні розуміли, через яке пекло він пройшов і скількох бойових товаришів утратив.

– Брат завжди був веселим, справедливим, компанійським, щирим і щедрим, – говорить вона. – Мав багато знайомих і друзів в Україні й поза її межами. Дуже любив свою донечку Настю, яка зараз є студенткою київського медичного вишу – пишався тим, що донька в майбутньому стане лікаркою.

Після повернення додому завжди був на зв’язку зі своїми побратимами – переймався не тільки тим, як його товариші по службі, а й переживав за собаку Пальму, з якою був на фронті. У грудні він забрав її до себе додому, попросивши привезти собаку зі Сходу України. Після довгої розлуки Пальма, будучи ще в бусі біля двору й почувши його голос, вискочила, перестрибнула через паркан і кинулася до нього… Тепер вона дуже сумує…

18 грудня Микола Васильчук зустрів свій золотий ювілей – а вже через 10 днів його душа тихо відлетіла у Небесну вись. Провести захисника у Вічність прийшли рідні, близькі, односельці, колишні колеги – для всіх їх він назавжди залишиться світлою людиною, мужнім Воїном і вірним сином України.

Вічна пам’ять і шана українському Захиснику Миколі Васильчуку! Щирі співчуття його родині. Слава Україні і її Героям!

Юлія МУЗИКА

Читайте також: 

• Довгий час родина надіялася, що трапиться диво: доброволець повернувся на рідну Волинь «на щиті» через понад 2 роки після загибелі
• Востаннє був у відпустці за місяць до своєї загибелі: історія відважного воїна з Волині, який двічі ставав на захист своєї країни
• «Мамо, якщо доведеться вибирати, кому жити, а кому загинути, – я прикрию хлопців»: Герой з Волині врятував чотирьох військових