Зруйнована краса: де на Волині є мальовничі руїни

На Волині є чимало величних руїн, про які волиняни могли навіть не чути. Тож журналісти ВСН підготували підбірку таємничих та романтичних місць з цікавою історією, які варто відвідати.

Загорівський монастир у селі Новий Загорів

Направду, монастир Різдва Пресвятої Богородиці - геройська руїна. Саме тут «Тартак» та «Нічлава» знімали кліп до пісні «Не кажучи нікому» – колоритний пейзаж гарно вписався у картинку бою. А тут колись дійсно був справжній бій.

Село Загорів належало поміщикам Загоровським, які у 15 столітті заклали монастир: збудували дерев’яні церкву та дзвіницю. Пізніше при монастирі відкрили скрипторій (рукописна майстерня), друкарню та іконописну майстерню. Деякий час там працював відомий іконописець Йов Кондзелевич. Після кількох століть православ’я, у 1719 році монастир прийняв унію і до 1824 року був греко-католицьким. Потім знову перейшов у православ’я, адже нова влада, російська, забороняла уніатські храми.

Із Загорівським монастирем пов’язана трагічна та героїчна сторінка історії України – уже у 20 столітті тут відбувся бій між загоном УПА та фашистами. 43 вояки УПА, маючи гранатомет, чотири кулемети і рушниці, виявилися оточеними у монастирі. Фашисти їх примушували скласти зброю і здатись, але такий варіант ніхто не сприйняв. Три доби тривав бій – упівці гарно тримали оборону, і німці були змушені підключити 10 танкеток та три літаки. 13 воякам вдалося прорватися із оточення – вони сховалися від авіа обстрілу у підземіллях, а 29 українців загинуло. Кількість загиблих нацистів точно невідома, проте, йдеться про кілька сотень. Тут досі можна побачити численні сліди від куль на стінах церкви.

Нині головний храм монастиря – руїна, стоять лише стіни, без даху і підлоги. Але навіть у такому стані він виглядає велично. Церкву ж відновили – зараз це храм ПЦУ.

Колишній монастир кармелітів у Кисилині

Колишній монастир кармелітів, із величезним храмом Непорочного Зачаття Богородиці розташований у селі Кисилин, Володимирського району.  Даху й підлоги тут немає, вікон-дверей теж. Підземні ходи, які викопали, ймовірно, ще в часи перебування тут аріанського збору, давно засипались, а от великі склепінчасті підвали збереглися – є де поблукати-полазити. Храм колись був вкритий прекрасними розписами, на стінах можна розгледіти деякі з них.

Під час Першої Світової війни монастирські будівлі та храм сильно постраждали. У міжвоєнний період, під час польського правління, монастир відновили, але в часи Другої Світової війни він постраждав ще більше. В повоєнний період тут облаштували цехи із переробки льону та коноплі, а потім була пожежа, яка і перетворила неймовірний храм на руїни.

Із костьолом Непорочного Зачаття Богородиці пов’язана сумна подія, яку називають Кисилинською трагедією. Як розповідають місцеві старожили, підрозділ УПА за участі деяких місцевих українських селян оточили поляків, що зібралися на церемонію в костелі, розстрілявши їх із кулеметів. За польськими припущеннями, загинуло від 60 до 90 осіб.

Після відходу воїнів УПА місцеві українські селяни винесли тіла поляків із костелу й поховали їх. Невелике кладовище розташоване за кілька метрів від костелу.

Костел святих Анни та Станіслава, Луків

Розташований храм у селищі Луків, Турійського району. Спорудив його Станіслав Мацейовський у другій половині 16 століття із цегли у стилі «ренесанс». Під костелом була усипальниця (крипта). 

По сусідству знаходилася церква святої Параскеви, а між ними була розташована дзвіниця у вигляді арки, що височіла над двома храмами. Під час воєн 17 століття костел був повністю знищений. Волинський воєвода Атаназій М'янчинський відбудував цю святиню на початку 18 століття у стилі бароко.

Після Другої світової війни храм занепав, використовувався як склад для зерна, а дзвіницю розібрали, оскільки вона заважала проїзду сільськогосподарської техніки. Наступні роки для пам'ятки виявилися ще гіршими: дах упав, склепіння розсипалися, територія перетворилася на смітник.

У 2008 році будівлю костелу відбудували прихожани Української православної церкви Київського патріархату, реставрували її та освятили на честь святої Анни. Внутрішній інтер'єр відновили стараннями місцевих жителів.

Руїни маєтку Габріелі Запольської

Руїни колись величного маєтку розташовані у селі Підгайці, неподалік Луцька. Тут проживала відома письменниця та акторка Габріеля Запольська, донька маршала волинської шляхти Вінцента Пйотровського та Юзефи - танцівниці балету Варшавського театру. Ім'ям Габріелі Запольської була названа перша «жіноча» вулиця у Володимирі-Волинському, а сама письменниця говорила: «Стільки світу бачила, але ніде моя душа не жила так повно, як на Волині».

На жаль, маєток Корвін-Піотровських так і не став пам'яткою архітектури. У період Другої світової війни він був майже повністю зруйнований. Хоча у сімдесятих роках минулого століття збережену частину садиби використовували як клуб, була тут і сільська рада, але згодом будівля стала пусткою. Проте сьогодні навіть руїни будинку нагадують культову споруду.

Габріеля Запольска – псевдонім письменниці, деякі її твори  написані на основі життя у Ківерцях-Прилуцькому, а їхніми героями стали наймити та прості селяни, з якими Габріела спілкувалася і дружила. Справжнє її ім'я - Марія Габрієля Стефанія Корвін-Пйотровська.

Костел Святої Трійці у селі Затурці

Костел розташований у Локачинському районі, селі Затурці, де народилася легендарна Галшка Гулевичівна, одна із засновниць Київського братства. Жінка славилася на весь край своїм меценацтвом, оскільки походила із заможної родини шляхтичів. А у 19 столітті тут народився відомий історик, політолог та громадський діяч – В'ячеслав Липинський. 

Костел Святої Трійці збудований у 1642 року у стилі бароко, але з часом втратив свої характерні особливості і тепер у споруді відчувається вплив багатьох епох. 

У 1915 році храм зазнав нищівних руйнувань, а після завершення Першої світової війни його відбудували. Коли закінчилася Друга світова війна у костелі розмістили сільський клуб, а дещо пізніше – колгоспний склад. З середини 90-х років 20 століття тут облаштували меморіальний музей Липинського, який час від часу оновлюють. 

Костел Святої Трійці внесли до реєстру національного культурного надбання і використовують його за призначенням, а також як культурний центр, при якому проводять курси польської мови.

Брама палацу Чарнецьких у місті Любешів

В'їзна брама палацу Чарнецьких відіграє роль своєрідного містка з сучасного Любешева до старовинного парку зі столітніми дубами, з іншого боку якого знаходиться монастир отців капуцинів. Маленька брама була лише частинкою цілого палацового комплексу Вишневецьких-Чарнецьких, побудованих у 18 столітті та належить до давніх пам'яток волинського бароко. В цей же час на Волині постали прекрасні барокові монументи типу Покровської церкви у Піддубцях, Бернардинського комплексу у Луцьку тощо. 

Побудував палац та парк біля нього намісник Любешова, шляхтич Михайло Сервацій Вишневецький. Згодом, у 1754 році маєток продали брацлавському каштеляну Яну Антонію Чарнецькому. Новий господар обгородив замок цегляною стіною та ровом, а із західної сторони палацу побудував славнозвісні в'їзні ворота, вхід у які закривався підвісним містком. Його нащадки утримували палац упродовж кількох століть, однак, на початку 20 століття від колись пишної споруди залишилася лише брама, бічне приміщення однієї стіни та вхід у підземелля. До Першої світової війни в окремих частинах палацу ще проживали представники родини Чарнецьких, але після 1922 року будівля зазнала руйнації і стала непридатною для проживання.

Нині можна побачити лише кам'яні ворота та ландшафтний парк, який розкинувся на березі річки Стохід, що належить до частини заповідної зони Національного природного парку Прип'ять-Стохід. Проте туристи з багатьох країн приїжджають сюди, щоб помилуватися краєвидами та послухати легенди про підземні ходи, в яких начебто захована бібліотека часів Речі Посполитої.

Садиба Вільгів у Голобах

Колись це була розкішна будівля з парком, а нині її стан надзвичайно занедбаний. Маєток був збудований у Голобах у 1711 році та був у власності сім'ї Ярузельських. Потім садиба належала різним родинам: Потоцьких, Підгороденських, Ронікерів. З часом будівля майже повністю зруйнувалася, а на її місці воєвода Вільга збудував новий палац з господарськими спорудами, брамою для в'їзду, парком з водоймищем. Згодом, у 19 столітті, і цей маєток був зруйнований, тож родина збудувала новий на основі залишків концертного залу, колони та балкон якого збереглися досі.

Після Другої світової війни садиба була декілька разів реконструйована. Приміщення займали різні установи: будинок культури, військовий шпиталь та лікарня. Після розпаду Радянського Союзу маєток стали розграбовувати, тому у 2006 році частини садиби Вільгів були віднесені до пам'яток архітектури національного значення, а каплиці з фігурами святих були передані релігійним громадам Голоб. Садибний будинок і парк досі перебувають в зруйнованому стані і потребують реконструкції.

Читайте також:

• Мандрівка Луцьком: куди піти та що побачити
• Вихідні у Луцьку: найкращі місця для туриста
• Відпочинок на Волині, що не спустошить гаманець: чудові краєвиди та чиста вода не «за всі гроші»