Ціною власного життя допоміг іншим пораненим військовим: Герою з Волині навіки 24

Про нього розповідає Любомльська громадсько-політична газета «Наше життя».

Юрій народився 1 травня 1998 року в селі Римачі. Тут ходив у дитячий садочок, перші три класи навчався у місцевій школі.

Був ввічливим хлопчиком, допитливим, любив пізнавати життя, робити мамі подарунки. З четвертого по дев’ятий класи хлопець навчався у селі Бережці. Після школи юнак здобував освіту у Любомльському професійному ліцеї, де опанував професію маляра-штукатура.

«Маючи навички будівельника, він вміло їх застосовував у повсякденному житті, — каже Богдан Шнайдер, брат бійця. — Ніколи не цурався роботи, завжди допомагав односельчанам».

У травні 2018 року Юрія Шнайдера призвали на строкову службу. Проходив її у м. Дніпро у лавах Національної гвардії України. Сумлінно виконував свій чоловічий обов’язок перед Батьківщиною та завжди вірив і знав, що в нелегкий для України час він зможе зробити внесок у звільнення окупованих територій від російських загарбників.

Після армійської служби поїхав на заробітки до Польщі, де працював на підприємстві. Повернувшись додому та мріючи допомогти Батьківщині у захисті від окупантів, Юрій, рівняючись на свого батька Володимира Максимовича, який є військовим, вирішив присвятити своє життя службі у Збройних Силах України.

 Із травня 2020 року перебував на контрактній службі на посаді стрільця зенітного взводу 39-го зенітноракетного полку. З серпня 2020-го по квітень 2021-го двічі брав участь у виконанні бойових завдань у зоні проведення ООС. Восени 2021 року бійця призначили на посаду оператора взводу зенітно-ракетного артилерійського дивізіону 14-тої окремої механізованої бригади.

На початку минулого року Юрій поїхав із батьківського дому до військового навчального центру, де в лютому його застало російське вторгнення на територію України. Він був учасником бойових дій на східному напрямку, у Донецькій, Луганській та Харківських областях, а також визволяв раніше окуповані території нашої держави.

Постійно перебуваючи в зонах проведення активних бойових дій, Юрій відкрив для себе нові вподобання та навички, які допомагали йому заспокоїти душу та бодай на мить відволіктися від війни, вірити у незламність українського народу, безмежну красу нашої Батьківщини.

Серед таких вподобань, як зазначав сам Герой, стали музика, краса української патріотичної пісні, а також багата та дуже красива природа нашої Батьківщини.

 4 жовтня, перебуваючи на бойовому завданні та допомагаючи вивести з-під обстрілів машину медиків з важкопораненими військовими, Юрій Шнайдер та його товариш загинули внаслідок влучання керованої протитанкової ракети у їхню бойову машину. Ціною власного життя вони зуміли допомогти іншим пораненим військовим. Сталося це поблизу населеного пункту Синьківка Куп’янського району на Харківщині.

«За життя брат був хоробрим, дружелюбним, веселим, завжди привітним та усміхненим, найкращим порадником та помічником для рідних, — каже Богдан Шнайдер. — Любив робити подарунки, будні перетворювати на свято. На незгоди ніколи не скаржився, дорожив гарними родинними відносинами. Поважав батьків та особливо піклувався про маму — старався їй завжди допомогти та підтримати. Неймовірно шкода, що Всевишній відміряв йому так мало літ, найкращі з яких він присвятив захисту рідної України. Пам’ять про Юру вічно житиме у наших серцях, й хочеться, щоб про його жертовний подвиг пам’ятали земляки».

Василь БОРОВИЦЬКИЙ

Опубліковано з дозволу редакції газети «Наше життя».

Читайте також: 

• Тепер він командир Небесної роти: молодий Герой з Волині загинув, прикриваючи побратимів
• Вороги обіцяли за його голову два мільйони: 24-річному командиру танкового екіпажу просять посмертно присвоїти державну нагороду
• На могилі полеглого волинянина майорять прапори України та Польщі: мама виконала заповіт сина-Героя
• Сказав «я все зроблю, щоб скоріше повернутися додому», і через 2 дні його не стало: історія молодого Героя з Волині