ТЦК забрали з-під аптеки у Луцьку: у літнього подружжя з інвалідністю відправили на війну єдиного сина
Житель Колківської громади приїхав до Луцька купувати ліки для літньої матері, яка має інвалідність, а опинився в приміщенні ТЦК. Звідти того ж дня – завезли на полігон, а тепер 27-річний волинянин - на війні. Тим часом в невеличкому селі – лишилися на самоті його старенькі батьки. Обоє - мають групи інвалідності, і саме син, який є їх єдиною дитиною, опікувався ними.
Але попри те, що має підстави на відстрочку, чомусь йому не вдалося скористатись цим правом. Батьки ж оббивають усі можливі пороги в надії - але всюди одержують лише байдужість, - йдеться у сюжеті каналу Аверс.
У подружжя Мартинюків із села Калинівка поблизу Колок син Дмитро дуже пізня і єдина дитина. Через проблеми зі здоров'ям вже не молодих батьків, які мають першу і другу групи інвалідності, йому давали навіть відстрочку від служби в армії. 27-річному хлопцю доводилось тяжко працювати на будівництві у столиці аби оплатити дороговартісну заміну суглобів матері, а згодом операцію батьку на серці.
Найважчу роботу по господарстві в селі теж брав на себе син Мартинюків. Він 6 липня поїхав до Луцька аби купити для матері необхідних ліків, але так їх їй і не довіз. Звідти від аптеки його забрали співробітники ТЦК.
«Він мав по догляду за нами оформити і я його послала по уколи до Луцька, бо він вже з Києва розрахувався і був вже з нами. І ото подзвонив, що забрали його на воєнкомат в Луцьку», - каже матір мобілізованого.
«Мав я їхати забрати їх. Але щось мені недобре було. В понеділок мав везти той акт вже в Ківерці у воєнкомат. З громади комісія була, щоб по догляду за нами оформити», - каже батько.
Михайло Мартинюк каже, одразу вирушив до Луцька. На руках мав документи, які підтверджують інвалідність його і дружини, а також мав при собі акт, що посвідчував те, що син за ними дійсно доглядає. Однак там з дідусем з його слів говорити толком ніхто й не став. І навіть не дали можливості передати документи сину. А наступного дня з обласного ТЦК та СП, каже чоловік, шарпаниною виставили за двері взагалі. Довелось добиратися з Луцька в село мало не пішки.
Через день чоловік поїхав слідом за сином в Ужгород. З його слів, хлопця якимось чином з Ківерцівського ТЦК приписали туди, але й там теж нічого не добився - документи, які вони сину надсилали поштою десь згубились, а повторно надіслані таки розглянули і усно відмовили у відстрочці. Додають, він вже на війні нібито пробував писати рапорт на звільнення, але теж як в глуху стіну. Кажуть, син був їхньою довгожданною надією і єдиною опорою в цьому житті.
«Я не проти, щоб він служив, я не проти. Хай зроблять загальну мобілізацію, всіх - значить всіх, а не хто беззахисний, значить того і заштовхати», - бідкається батько.
Журналісти звертались за коментарями у військову частину, де служить Дмитро, проте за доступними номерами телефонів відповіді не було. Нині пан Микола з дружиною Лідією в пошуках адвоката, який допоможе їх сину скористатися законним правом на відстрочку від мобілізації, бо бачать, що самотужки нічого вдіяти не можуть. І в цій ситуації, яка підкосила і без того хитке здоров'я, вже опускаються руки. Єдине, що хоч якось їх тримає з дня у день - коли на екрані маленького кнопкового телефону з'являється такий щохвилини очікуваний напис - «телефонує абонент Син».
Читайте також:
- «ВЛК я не пройшов, а пролетів»: жителя Луцька, який хворів на туберкульоз, звинувачують в ухиленні
- Лучанин каже, що не прийшов до військкомату, бо робив операцію: його судять за ухилення від служби
- Подружжя з Волині незаконно вивезло 20 чоловіків за кордон
Будь в курсі усіх новин
