«У мене є ще сім днів»: поранений боєць волинської бригади повернувся в бій і врятував побратимів

Історію розповіли у бригаді. 

Танковий ворожий обстріл накрив мінометний розрахунок. Рустам був старшим, тож спершу проконтролював евакуацію підлеглих і лише тоді дозволив вивезти себе.

Уламок у тілі загрожував зараженням крові. Лікарі наполягали на операції, але Рустам рвався назад до побратимів. Зрештою повернувся перев’язаним: рану промили, виписали уколи і змушені були відпустити цього відчайдушного воїна.

Удача була на боці сміливця, невдовзі все загоїлося.

Воїну щастило і в бою. Рустам пригадує, як із засідки Князівські мінометники знищили колону з кількох ворожих «КамАЗів». Тоді взяли в полон майора, який розповів про укріплення ворога, чим допоміг завдати нових, ще більш ефективних, ударів.

У Рустама з ворогом свій рахунок. Чоловік добре пам’ятає історії батька про бої Першої чеченської війни. Тоді, ще школярем, він і собі вирішив бути військовим: носити форму, володіти зброєю, бути сильним, сміливим, відважним. Бути одним із тих, хто в потрібний момент здатен захистити своє й зберегти дороге серцю.

– Коли в 2017 році приєднався до одного з артилерійських підрозділів Князівської бригади, став частиною дуже класної компанії: я - чеченець, а троє моїх побратимів – вірменин, дагестанець та українець. Взаєморозуміння і підтримка у нас були чудові! З роками склад підрозділу змінювався, але головне залишається незмінним: всі ми робимо спільну справу і противник у нас спільний!

Попри все пережите за ці роки, Рустам продовжує жартувати, гуртувати й вчити свій колектив і вірити, що разом ми зможе все!

Читайте також: 

• Здолала рак і стала воїном: історія незламної захисниці - випускниці луцького університету
• За рік - від молодшого сержанта до молодшого лейтенанта: історія бійця волинської бригади
• 27 місяців провів у російському полоні: в Луцьку зустріли звільненого з неволі Михайла Шостака