Майже тиждень у родини жевріла надія, та не судилося: на Волині останню земну шану віддали 30-річному Герою Леоніду Щебету

Про це повідомили у Підгайцівській громаді. 

Воїн вважався зниклим безвісти, майже тиждень у родини жевріла надія, що з їх рідним захисником все гаразд, та не судилося... Молоде життя Леоніда Щебета обірвалося 19 вересня 2024 у районі населеного пункту Нью-Йорк, Бахмутського району Донецької області у бою за територіальну цілісність та незалежність Батьківщини.

Гранатометник на бронетранспортерах роти спеціального призначення був вірний військовій присязі та загинув, даючи відсіч збройній агресії р.ф.

Леонід Щебет народився і жив у с. Підгайці, закінчив місцеву школу та Луцький фаховий коледж за спеціальністю кравець. Працював у сфері будівництва.

У загиблого Героя залишився 11-річний син, дружина та брат з родиною.

Вшанувати Героя у рідному селі Підгайці прийшли його побратими, друзі, рідні, однокласники, вчителі, односельці. Біль, крик душі від непоправної втрати сльозами омивав обличчя людей, які проводили Героя в останню путь, стоячи на колінах.

Біля батьківського будинку після заупокійної панахиди зі словами співчуття до рідних та близьких зверталися священники, чин похорону звершили у Свято-Михайлівському храмі села Підгайці.

Людною ходою траурний кортеж Леоніда Щебета супроводжували до місця вічного спочинку.

«Військовослужбовець з позивним Stone, що означає камінь, адже навесні 2024 року він став тим каменем у стіні, яка захищає нашу державу від рашистської навали й наш обов'язок пам'ятати про Героя. Але не лише пам'ятати, а й зробити так, щоб його жертва не була марною. Ідеться зараз про існування нашої держави. І я вірю, в те, що його жертва не буде марною. Від імені командування висловлюємо співчуття родині, громаді. Леонід тепер навіки в Небесному воїнстві - Небесному «Азові», - розповів військовослужбовець з-поміж командування «Азову» та запросив всіх присутніх до молитви українського націоналіста, яка супроводжує кожного азовця.

Від імені Президента України, Верховного головнокомандувача Збройних Сил України брату загиблого вручили Державний прапор України.

Під звуки Державного гімну у виконанні духового оркестру та пострілів пошани тіло Героя віддали землі на кладовищі у Підгайцях.

Зі слів родини: «Леонід був справжнім сонцем у їхньому житті. Найкращим татом чудового хлопчика, який його обожнював. Завжди усміхнений, з невимушеним гумором, він вмів підняти настрій навіть у найскладніші моменти. Його доброта та щирість притягували людей, і кожен, хто його знав, відчував себе особливим у його присутності. Він завжди був ініціатором нових ідей і ніколи не відмовлявся від можливості провести час із друзями. Його сміх лунав так, що навіть найсумніше обличчя усміхалося. Леонід завжди був готовий вислухати, підтримати й дати мудру пораду. Його щирі стосунки з людьми назавжди залишили слід у серцях багатьох».

Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою!