Дружина знайшла в інтернеті фото, на якому впізнала чоловіка: Герой із Волині понад 3 роки вважався зниклим безвісти

Історію полеглого Героя розповідає газета Нова доба.

Дитячі та юнацькі роки Юрія Миколайовича, який народився у 1976 році, промайнули в Боровичах. Потім він навчався у Колківському професійно-технічному училищі, де здобув робітничу професію, пов’язану з технікою.

Після одруження Юрій разом із дружиною Світланою оселився у Луцьку. Познайомилися вони на луцькому ринку «Північний», де чоловік працював в охороні.

– Він прийшов туди в охорону, а я там торгувала. Ми одразу познайомилися, а через рік одружилися, – пригадує дружина загиблого Захисника Світлана Василівна.

Разом подружжя прожило понад два десятиліття. У них народилися дві доньки – Каріна та Юлія.

Пізніше чоловік працював на підприємстві, де займався монтажем газового опалення. Багато чого вмів робити власноруч, облаштовував будинок та дачу, допомагав родині.

Особливе місце у його житті займали рідні Боровичі. Подружжя часто приїздило сюди, допомагало ще тоді його живим батькам, займалося хатою. Юрій любив риболовлю – міг рано-вранці вирушити на Стир.

Пані Світлана згадує чоловіка як турботливого та працьовитого: «Він у мене дуже хороший був та рукатий. На дачі все зробив. У хаті всі ремонти – ну все геть вмів».

Маючи за плечима досвід армійської строкової служби десантника, після початку повномасштабного вторгнення, Юрій Засєкін із березня 2022 року пішов захищати країну. Після підготовки у Черкасах потрапив до 115-ї ОМБр. Згодом його підрозділ опинився на Донеччині. Чоловік був водієм гранатометного взводу 1-го механізованого батальйону. До останнього виконував бойові завдання.

Попри службу, подружжю вдавалося час від часу бачитися.

– У той час я працювала в Польщі, але все ж щомісяця їздила до нього. І він декілька разів виривався додому, – розповідає пані Світлана. Востаннє Юрій був удома наприкінці жовтня 2022 року. Через кілька днів, 3 листопада, його життя обірвалося в районі населеного пункту Опитне Покровського району Донецької області.

За офіційними документами, Юрія вважали зниклим безвісти. Хоча Світлана Василівна зізнається, що вже тоді мала фотографію, яка підтверджувала її найстрашніші побоювання.

– Я перерила весь інтернет і знайшла фотографію, де побачила вбитим свого чоловіка. Я чотири роки жила однією цією фотографією… Я знала, що то він… Але все одно чекала його повернення, хай і в домовині, – каже вона.

Нещодавно Воїн повернувся додому «на щиті» через майже чотири роки.

21 серпня жителі Колківської громади та земляки зустріли траурний кортеж живим коридором шани. Люди ставали на коліна, тримали в руках квіти, проводжаючи Захисника в останню дорогу. Чин відспівування відбувся у храмі Різдва Пресвятої Богородиці Православної Церкви України. Поховали Юрія Засєкіна із усіма військовими почестями на місцевому кладовищі, поруч із батьками.

Попрощатися із Юрієм приїхали й деякі побратими. Серед тих, хто проводжав його в останню дорогу, був і кум, який сам свого часу пройшов полон.

Доньки Захисника важко пережили цю втрату. Одна з них не змогла приїхати з Польщі, але весь час стежила за траурною процесією через телефон.

– Ми всі знали про цю втрату.. Але воно знову нахлинуло… Пережити це дуже важко… Не побажаю нікому такого… – говорить вдова. Відтепер вона планує й надалі їздити до Борович – до могили чоловіка, свекра та свекрухи. У Юрія з родини залишилась лише сестра.

Життя Юрія Засєкіна обірвалося на війні, але пам’ять про нього залишилася у рідних Боровичах, у Луцьку, в його родині та серед побратимів. Йому назавжди буде 46 років… Вічна пам’ять і шана Захиснику України!

Сергій ГУСЕНКО

Читайте також:

• Вірив, що повернеться додому до дружини і дітей: спогади про мужнього Героя з Волині
• Захисник з Волині пройшов війну, рятував побратимів, а серце раптово зупинилося у рідному місті
• «До мене вже не встиг подзвонити»: мати Героя з Волині розповіла про останні дні сина