Українського захисника оголосили «200» і вже готували пакет, а він прокинувся

Лікарі дивом врятували його, бо допомогло кохання, йдеться в ТСН. 

Під час чергового бою під Нью-Йорком 5 штурмова бригада вибила вагнерівців з позицій та займала оборону, але ворог продовжував поливав їх вогнем, саме тоді осколки влучили у Петра і перебили його ногу. Петро ще пам'ятає, як парамедики клали його до евакуаційної машини... А згодом у лікарні дізнався, що дорогою...«помер». 

«Коли доїхали на скору, то сказали: давайте пакети. 200-й… Не знаю, яким дивом, в мене відкрились очі, я почав кричати, що мені боляче», - пригадує чоловік.

Війна для Петра Лаврова розпочалася 2015-го, коли його старшого брата важко поранили під Мар’янкою. Тоді почав вчитися стріляти, а коли почалася велика війна,  одразу пішов на фронт водієм штурмової групи.

«Водій - це не тільки той, хто сидить і крутить баранку, водій - це та людина, яка як возить людей на позиції, так і працює разом з цими людьми. Тобто ти залишаєш машину, і йдеш з ними в бій», - розповідає Петро.

Медики повернули чоловіка практично з того світу і почали боротьбу за його ногу.  Ворожий осколок серйозно пошкодив стегнову кістку, перебив артерію та вену. «Велика крововтрата, пошкодження артерії - це вже важка травма. Бо в молодому віці, в його віці, кілька годин і можна втратити кінцівку», - пояснюють медики.

Не встиг виписатися з лікарні, як знову повернувся туди, адже внаслідок травми розвинувся тромбоз. Перенести це, кажуть лікарі, чоловіку допомогла кохана. «Багато що залежить від психологічного стану. Дружина не відходить від нього, постійно з ним», - кажуть медики. 

«Я думаю, всі мене зрозуміють. Коли кохана людина поруч, є підтримка, ти готовий звернути гори. У мене це є», - переконує Петро.

Це було кохання з першого погляду, твердять обоє. Познайомилися у магазині прифронтового Торецька, де Надія працювала продавчинею.

«Трошечки старенький, він був з великою бородою, він був брудний, з окопу тільки. Він такий ввічливий був, мене це зачепило. Ну, прямо така бусічка», - пригадує дружина Надія. 

Освідчилася саме вона. «Вона така: «Дай руку». Я даю руку, вона бере каблучку і дивиться на мене. Я подивився: «Так, звичайно», - ділиться спогадами Петро. 

Їхні почуття перевірило поранення Петра. У лікарні Івано-Франківська вони одружилися і вже чекають на дівчинку. Після перемоги готуються влаштувати  справжнє весілля у білій сукні. Аби наблизити цей день, Петро і хоче чим швидше повернутися на фронт. «Я сподіваюся, що війна закінчиться до того моменту, як у нього все заживе. Тому що я не хочу туди його більше відпускати, то важко»”, - в сльозах каже Надія. 

Петро налаштований рішуче, бо каже, має серйозну мотивацію. «Щоб моя майбутня дитина жила у вільній країні», - додає він.

Читайте також:

• Мамі приснилося, що зниклий син обіймається із загиблим швагром: дві рідні сестри із Луцького району за місяць втратили на війні чоловіків
• Не витримало серце після зникнення сина: на Волині слідом за полеглим воїном раптово померли тато та рідний брат Героя
• Полковник з Волині Сергій Хомік загинув напередодні дня народження доньки, а поховали на іменини брата
• Носить у тілі осколки: історія захисника, який проходить реабілітацію після складного поранення на Волині