«Усі думали, що я загинув»: поранений прикордонник із Волині провів ніч під деревом, ховаючись від ворожих дронів

Історію розповідають Держприкордонслужбі України. 

За словами прикордонника, найкритичніший епізод йому довелося пережити під час заходу на одну із позицій на початку ротації. Тоді В’ячеслав разом з побратимами, які проводили евакуацію важкопоранених потрапили під ворожий обстріл, під час якого він теж отримав поранення ноги.

«З нашого боку залетів «мавік». Ми гадали, що це наш, але він виявився ворожим і зробив скид на нас», – пригадує військовослужбовець. – «Тоді я отримав осколкове поранення лівого стегна. Згодом наші хлопці під’їхали до нас на НРК і забрали тяжкопоранених та загиблого бійця, а я забіг в посадку й заховався під поваленим стовбуром дерева, де знесилений крововтратою заснув».

Протягом тривалого часу ворожі fpv-дрони хаотично кружляли, намагаючись поцілити у В’ячеслава. То ж йому цілу ніч довелося пробути у тому лісі.

«Мене врятувало те, що була спека і зеленка. Дерева нагрівалися і з дронів мене не було помітно. Водночас не було води, а дуже хотілося пити, тому жував листя. Рація сіла і всі думали, що я загинув, хоча наші мене шукали квадрокоптером, адже дронарі бачили, що я забіг в посадку», – ділиться пережитим прикордонник.

Попри те, що поранення було таке, що два пальці можна було вставити в дірку в нозі, «Фізрук» вирішив не накладати турнікет, і як згодом з'ясувалося – це, по суті, врятувало йому ногу.

Під обід наступного дня, коли ворожі дрони перестали атакувати посадку, В’ячеслав вирішив все-таки йти до своїх, здолавши майже кілометр відкритої місцевості.

Воїну вдалося непомітним для ворога дістатися до наших позицій. Після чого йому була надана перша медична допомога, а згодом евакуювали до шпиталю.

Після нетривалого лікування прикордонник повернувся до побратимів на лінію бойового зіткнення. Нині «Фізрук» продовжує службу на українсько-білоруській ділянці держкордону неподалік від рідного села.

Зі слів В’ячеслава, він заздалегідь психологічно готував себе до того, що доведеться побувати на війні. І попри всі складнощі, які довелося пережити, найбільше військовослужбовця мотивувало те, що вдавалося рятувати життя побратимів.

Читайте також: 

• «Життя варте того, щоб знову жити»: історія волинянина, який провів 50 місяців у російському полоні
• «Кринки – це було пекло»: історія воїна з Волині Анатолія Катеринюка
• Вранці написав мамі, що все добре, а ввечері родині повідомили про зникнення: історія полеглого Героя з Волині