Учитель і воїн: як Василь Федорчук зі «Сталевої Сотки» після фронту зустрівся з учнями

Рядками з вірша вчительки образотворчого мистецтва Лариси Ковальчук розпочалася довгоочікувана зустріч шкільної родини Луцької гімназії №7 з учителем предмета «Захист України» та фізичної культури, а нині - воїном Василем Степановичем Федорчуком.

З перших днів повномасштабного вторгнення ворога Василь Степанович боронить Україну на найгарячіших напрямках. Після отриманих на фронті травм та, як наслідок, складної операції у Дніпровському госпіталі, воїн перебуває на реабілітації у Луцьку. Користуючись нагодою, наш захисник відвідав Урок мужності у 9-Б класі на тему «З Україною в серці» у рідній гімназії.

«Одразу, 24 лютого я прийняв рішення, що повинен бути там (у складі Збройних сил України, - ред.). Я був переконаний, що принесу користь і мушу бути там. На той момент я був класним керівником 9-го класу, звісно, що і для мене, і для моїх учнів - це була своєрідна втрата, але постійно я відчував їхню підтримку, ми не втрачали спілкування. Вони уже закінчили школу, і коли є нагода, ми зустрічаємося.

На передовій були випадки, коли я зустрічав своїх колишніх учнів, навіть у нашій бригаді вони є. Тішить те, що ці хлопці дякували мені за все те, чого навчав на заняттях з предмета «Захист України»: уміння збирати-розбирати автомат, влучно стріляти тощо», - зауважив Василь Степанович.

Учителька української мови та літератури і керівниця 9-Б класу Оксана Юріївна Заяц розповіла про історію створення 100-ої окремої механізованої бригади, відомої як волинська «Сталева сотка», у лавах якої захищає Батьківщину Василь Федорчук.

Учні декламували вірші та запитували у Василя Степановича усе, що цікавило. Зокрема, про перший бойовий досвід та пережиті емоції.

«Спершу ми будували фортифікаційні споруди поблизу білоруського кордону. Згодом виїхали на Бахмут, тож там я отримав свій перший бойовий досвід.

Моє перше враження: перед виходом на позиції, коли ще не знаєш, що тебе там чекає, спочатку страшно, а потім страх пропадає, з'являється адреналін і ти чітко знаєш своє завдання і який твій обов'язок. Потім був Куп'янськ, Лиман, Авдіївка, Очеретино, Торецьк...».

Також хлопці та дівчата 9-Б класу змонтували для Василя Степановича відеоролик, аби показати свою шану та підтримку. 45 хвилин уроку минули, немов мить, а дзвоник уже кликав на перерву. Проте учні не спішили залишати клас, хотіли більше поспілкуватися з Василем Степановичем, дякували йому за захист.

«Ще від самого початку повномасштабного вторгнення та протягом усього періоду підтримка від гімназії - колосальна. Як матеріальна, так і моральна. Мені навіть жартома казали побратими: «Степанович, як ви будете зі школою розраховуватися, вони уже стільки грошей витратили».

Купували та передавали усе: від необхідної військової техніки і спорядження до смаколиків, окопних свічок, маскувальних сіток, долучалися до ремонту автівок. Всього і не перерахуєш, дійсно, дуже потужна допомога, певно, сума сягає понад мільйон гривень», - розповів Василь Степанович. 

За виявлену мужність при відбитті ворожих штурмів Василя Федорчука нагороджено відзнакою командира ОТУ «Лиман» «Знак доблесті». Крім того, Василь Степанович отримав відзнаку командира 100 бригади «За оборону рідного краю». Також був відзначений медаллю «За оборону міста Бахмут». Ця медаль є важливою військовою відзнакою, символом витривалості і героїзму, відваги та відданості захисників, які боролися за оборону міста Бахмут.

Кожне місто відзначене важкими боями, втратами побратимів, перемогами і поразками ... Як говорить сам Василь Степанович: «Ми там, щоб ви могли спокійно жити тут...».

Читайте також:

• Учитель луцької гімназії змінив шкільні парти на окопи і мужньо боронить Україну
• У луцькій гімназії представили нового директора
• Військове хрещення пройшов у Бахмуті: вчителя з Волині нагородили почесними відзнаками. Фото