Вчитель з великої літери: у Луцькому районі учні живим коридором попрощалися із колишнім директором ліцею

У вівторок, 4 березня біля стін ліцею панувала особлива тиша. Учні, яких із гордістю називають франківцями, зібралися разом, щоб провести в останню дорогу людину, яка залишила незгладимий слід у їхніх серцях — колишнього директора ліцею Андрія Дмитровича Савченка. Про це повідмовляє Горохівський ліцей 1.

Взявшись за руки, франківці утворили живий коридор, через який проїхав траурний кортеж.

«У цю мить здавалося, що навіть вітер завмер, щоб віддати шану Вчителю з великої літери. Очі учнів і вчителів були повні сліз, а серця — вдячності за кожне добре слово, за кожну пораду, за ту мудрість і тепло, якими Андрій Дмитрович щедро ділився протягом своїх років у стінах рідної школи. Коли біля входу пролунав останній дзвоник, здавалося, що це не просто прощання — це символічний жест подяки за все, що зробив Андрій Дмитрович для своїх учнів і колег. Дзвін пронизував повітря, наче намагаючись донести до небес любов і скорботу тих, хто зібрався. Його світла пам'ять назавжди залишиться у серцях франківців! Спочивайте з миром, Андрію Дмитровичу! Ваша справа житиме у кожному з нас!», - повідомили у дописі.

Нагадаємо, на 95-му році життя відійшов у вічність освітянин та громадський діяч з Волині Андрій Дмитрович Савченко — людина, чий життєвий шлях був осяяний світлом знань, відданості та безмежної любові до своєї справи.  

Народившись 22 лютого 1931 року в тихому селі Сухини на Черкащині, Андрій Дмитрович пройшов довгий і тернистий шлях від простого сільського хлопця до шанованого директора Горохівської середньої школи №1 ім. І.Я. Франка. Ще в юні роки він обрав дорогу педагога, закінчивши в 1949 році з відзнакою школу та Корсунь-Шевченківське педагогічне училище ім. Т.Г. Шевченка в 1953 році, а згодом і Луцький державний педагогічний інститут ім. Лесі Українки.

Його перші кроки вчителя в Локачинському районі Волинської області ознаменувалися не лише глибокими знаннями математики, але й умінням запалювати в учнів жагу до навчання. Справжнім покликанням Андрія Дмитровича була не лише педагогіка, а й служіння громаді. З 1958 року він очолював Замлицьку восьмирічну школу, а згодом став інспектором шкіл, де здобув повагу колег і батьків учнів.

У 1981 році доля привела його до Горохівської середньої школи № 1 ім. І.Я. Франка, де перебував з 1981 року по 1995 рік на посаді директора. Під його керівництвом школа стала осередком освіти, культури та виховання нових поколінь. Його заслуги були відзначені не лише медалями та нагрудними знаками, але й найвищою оцінкою — вдячністю учнів, колег та всієї громади.

Андрій Дмитрович був не лише освітянином, а й активним громадським діячем: виступав з лекціями, очолював організацію «Знання», обирався депутатом міської ради. 

17 грудня 2002 року Комісія при Кабінеті міністрів відзначила його заслуги спеціальною пенсією, але справжнім багатством для нього завжди залишалася можливість навчати та виховувати.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині Андрія Дмитровича Савченко.