«Мрію затанцювати за себе і за чоловіка на весіллі нашої онуки, якій зараз 3 рочки», - вдова Героя з Волині

«Мрію затанцювати за себе і за чоловіка на весіллі нашої онуки, якій зараз 3 рочки», - вдова Героя з Волині

Вдова загиблого воїна з міста Каменя-Каширського на Волині Володимира Деркача – Надія Деркач – віддала 1,5 мільйона гривень на допомогу Збройним силам України. За ці кошти придбали 50 бойових «пташок»-камікадзе і три розвідувальних. У кінці вересня, напередодні роковин, як обірвалося життя бійця, та Дня захисників і захисниць України вони полетіли на передову

Про це пише газета Волинь.

Володимир Деркач воював ще із 2015-го. Вісім з половиною років він був на фронті. Поки чоловік, батько боронив Україну, дружина й сини волонтерили, аби підтримати його й тих, хто став йому побратимом, пам’ятаючи слова рідної людини: «Що з тих грошей? Хлопцям треба допомагати». Це стало своєрідним заповітом для сім’ї і тоді, коли він поповнив Небесний легіон.

Надія Деркач відповіла на запитання новорічного номера.

– Яка ваша найбільша мрія?

– Ми живемо зараз у такий непростий час, що головне – вибороти Перемогу, аби настав мир, за який уже заплачено високу ціну. Це і є моя найзаповітніша мрія.

Особливо дівчинкою тішився дідусь. Хоч, на жаль, не судилося йому побачити, як ростиме вона, як і всі наші поки що маленькі нащадки. Але вони знатимуть, що дідусь віддав своє життя за їхнє майбутнє.

– А якою є мрія, що не стосується війни? 

– Потанцювати, нехай навіть із паличкою, на весіллі своєї онуки, якій зараз три роки. У мене загалом четверо внуків. Але перші два були хлопчики. Тож, коли народилася дівчинка, ми надзвичайно зраділи, бо ж дочок із чоловіком не мали – ними стали для нас наші дві невістки, оскільки у нас два сини. Особливо дівчинкою тішився дідусь. Хоч, на жаль, не судилося йому побачити, як ростиме вона, як і всі наші поки що маленькі нащадки. Але вони знатимуть, що дідусь віддав своє життя за їхнє майбутнє.

– Розкажіть, будь ласка, про найзаповітнішу дитячу мрію і чи вона здійснилася?

– Я хотіла бути лікарем, а здобула лише освіту медичної сестри. Сталося так, що після училища працювала на ФАПі в Бузаках Камінь-Каширського району. Там і зустріла свого майбутнього чоловіка (Володя родом із цього села). І вже за два місяці після знайомства ми одружилися. Пріорітетом стала для мене моя сім’я, тож про інститут довелося забути. Зараз можу сказати тільки одне: ніколи не пошкодувала, що дуже швидко зробила такий відповідальний крок. Я вдячна долі за те, що у моєму житті був такий чоловік. 

Читайте також: 

Можливо зацікавить

Збивав «шахеди», лікував побратимів і боровся з лудоманією: історія медика з Луцька, який служив у ППО
історії війни

Збивав «шахеди», лікував побратимів і боровся з лудоманією: історія медика з Луцька, який служив у ППО

Війна забрала життя 46-річного Героя з Волині Леоніда Мізернюка

Війна забрала життя 46-річного Героя з Волині Леоніда Мізернюка

Одеса, вбивство військового

В Одесі застрелили військового просто на дорозі: підозрюваного у вбивстві затримали

«Хто, як не я, буде вас захищати»: на війні загинув Герой із Луцька Володимир Крачунов

«Хто, як не я, буде вас захищати»: на війні загинув Герой із Луцька Володимир Крачунов

Поліг у бою під Кураховим у листопаді 2024 року: підтвердили загибель Героя з Волині Максима Василевського

Поліг у бою під Кураховим у листопаді 2024 року: підтвердили загибель Героя з Волині Максима Василевського

На Волині військовий сім разів ударив чоловіка ножем: як його покарали

На Волині військовий сім разів ударив чоловіка ножем: як його покарали

Після фронту – за камеру: історія ветерана, який став фотографом
відео
фото

Після фронту – за камеру: історія ветерана, який став фотографом

«Немає пільгових місць»: що робити, якщо учаснику бойових дій відмовляють у безплатному квитку

«Немає пільгових місць»: що робити, якщо учаснику бойових дій відмовляють у безплатному квитку

«Я зараз тут, і це моя реальність»: у Луцьку зустріли захисника Павла Літвіна після 50 місяців полону
відео
фото

«Я зараз тут, і це моя реальність»: у Луцьку зустріли захисника Павла Літвіна після 50 місяців полону