Замість окопів — ягідна плантація: історія ветерана з Волині, який після поранення став фермером

Про це розповідає Вісник. 

Посадив плантацію на батьківському паї

При в’їзді у село Човниця знаходиться плантація лохини. Фермер розповів, з чого починав, і показав, як правильно збирати спілі ягоди.

– На цій ділянці у нас росте ранній сорт «Дюк», – розповідає господар, – уже майже всі ягоди тут зібрали. За ним йде середньостиглий – «Блюкроп», зараз якраз працюємо на цій частині плантації. Там далі ще є пізній сорт – «Еліот», він поки дозріває. Завдяки тому, що вирощуємо різні сорти, збираємо урожай десь впродовж двох місяців.

Віктор пригадує, як понад десять років тому він прочитав інформацію про лохину, але ніколи її навіть не бачив. На той час це була нова для більшості людей ягода. Вирішив спробувати й подивитися, як вона приживеться. Відразу взявся до роботи. Закупив саджанці й посадив на земельній ділянці біля хати десь сотню кущів. Тоді ще не мав досвіду і копав вручну лопатою величезні траншеї – глибиною 60 сантиметрів для кожного саджанця – страшенно намучився.

Але лохина йому сподобалася. І вродила непогано. Перший успіх надихнув родину, і ветеран розпочав власну справу. Каже, що не хоче ні на кого працювати, а бути сам собі директором.

– Це поле – батьківський пай площею один гектар. Колись на цій землі вирощували картоплю, літ п’ятнадцять був сінокіс, згодом все заросло пирієм, – розповідає фермер. – Саме тут вирішили закласти плантацію лохини. Довелося готувати поле, тільки вже працювала техніка: орали, садили сидерати, щоб покращити землю.

Саджанці замовляли в спеціальній лабораторії. Закупили у Житомирській області торф. Для лохини має бути кислий ґрунт, кора і трохи тирси хвойних порід. Куб такого торфу зараз коштує дорожче, ніж куб будівельних газоблоків. Будуватися нині дешевше, ніж вирощувати лохину, – усміхається господар. – Цю плантацію ми закладали навесні 2019 року. Висаджували дворічні кущі і взялися до праці.

Джмелі запилюють рослини

Фермер ретельно вивчав технологію вирощування і дізнався, щоб отримати великі ягоди, необхідне якісне запилення. Саме тому щороку він закуповує джмелів, які протягом двох місяців працюють на плантації і запилюють рослини – не лише лохину, але й полуниці. Допомагають їм і власні бджоли – на краю плантації стоїть два вулики.

Не менш важливим для доброго врожаю є регулярний полив. Для цього Віктор Когуц зробив свердловину. Навіть не фахівці знають – лохина потребує багато води.

– Від свердловини прокладено магістральну трубу, – пояснює співрозмовник. – На кожному ряду – крапельний полив. І це потрібно робити щодня. Оскільки літо посушливе, то води вже не вистачає.

У сезон робочий день на полі триває 20 годин на добу. На плантації Віктор Когуц працює разом із дружиною і батьками, допомагає донька Аліна. Урожай збирають щодня 5-6 людей.

– А збирати дуже просто, – показує Віктор. – Лохина росте гронами, але дозріває поступово, треба лише підставити долоні і стиглі ягоди самі падають в руки. Можете спробувати.

– Якщо зібрану лохину відразу охолодити, то вона може зберігатися кілька тижнів, – пояснює Віктор Когуц. – Але у нас ягоди не лежать, ми зібрали і відразу віддали в магазини під реалізацію. Якусь частину врожаю самі продаємо на фермерських ярмарках. Якщо залишається, то забирають оптові клієнти. У нас є адресна доставка по місту Ківерці та Луцьку.

Фермер визнає: сільське господарство – справа непроста й завжди пов’язана з ризиком. Адже мороз чи негода можуть знищити весь майбутній урожай. Попри всі труднощі, ветеран Віктор Когуц не шкодує про свій вибір.

Власний бізнес – це в першу чергу відповідальність і можливість самому ухвалювати рішення. Він розпочав справу, яка стала символом відновлення, наполегливості та віри в майбутнє. Його історія доводить: навіть після найважчих випробувань можна приносити користь людям і дарувати надію.

Кость ГАРБАРЧУК,

На фото: Віктор КОГУЦ на ягідній плантації

Читайте також: 

• Фінські будиночки, таємні зони й три хвилі переселенців: як створювалося шахтарське серце Волині — Нововолинськ
• Після демобілізації відкрив власну справу: як ветеран з Волині створив роботу для 15 людей
• «Мені 35, як і Україні»: ветеран із Волині, який втратив ногу на війні, розповів про життя після фронту