Від будинку лишись руїни: маріуполець з тримісячною донечкою та 5-річним сином поселився на Волині

Від будинку лишись руїни: маріуполець з тримісячною донечкою та 5-річним сином поселився на Волині

Антон Берг із Маріуполя до останнього не планував залишати рідне місто. Але щодня загроза життю зростала. Орки господарювали у житлових районах неподалік. Чоловік переживав не так за себе, як за діток: п’ятирічного Марка і тримісячну Марію. Коли аптеки розбомбили та пограбували і дістати суміш для годування стало майже неможливо, Антон разом з невеликою групою знайомих наважилися рушити в дорогу. Хтось лишався в інших містах, а його доля закинула у волинське село.

Про це розповідає «Вісник+К».

В останні хвилини вискочили, коли дім горів

Російську пропаганду Маріуполь побачив ще у 2014-му. Фальшивий референдум та перша окупація. Тривала вона понад місяць. Від бойовиків самопроголошеної «ДНР» місто звільнили українські військові разом з Нацгвардією та добровольчими батальйонами. А згодом почали потрохи відбудовувати зруйновану інфраструктуру. Тому коли у лютому 2022 року знову почали обстрілювати мирні квартали, люди надіялися, що це ненадовго. Евакуйовувалися одиниці, більшість вирішили перечекати. Серед таких був і Антон Берг зі своїми знайомими із християнської громади. Про пережите чоловік розповідає чистою українською мовою.

 

«У нашому районі було більш-менш спокійно, то в однокімнатну квартиру до нас переселилися 12 людей. Спали всі на підлозі на матрацах, на день їх складали, – пригадує. – Всі запаси продуктів зібрали і по черзі готували їсти у дворі на вогнищі. Над головами гули літаки, але сирена не лунала, бо ж світла не було. Звичайно, найскладніше доводилось із малою. Повертаючись із чергового походу в аптеку, я з жахом думав, що буде, як суміш зникне? Чим годувати немовля? Тому у березні вирішив евакуйовуватися, бо аптеки були розбиті, розграбовані. Вже коли збирав речі, у наш дім був прильот, пошкодили верхні поверхи. Буквально в останні хвилини вибігли надвір, а коли оглянулися, то побачили, що горить балкон».

Ніс повну сумку памперсів та суміші

Їх зібралася невелика група: шестеро дітей і вісім дорослих. Всі розуміли, що йдуть у невідомість, але оскільки вони – люди віруючі, то постійно молили Бога про безпечний шлях та порятунок. Кожні три години зупинялися, щоб Антон міг погодувати Марію, змінити їй памперс. Вся сумка батька була забита дитячими сумішами, у термосі ніс кип’ячену воду.

«Трохи нас підвезли, а далі все пішки. Знаходили затишне місце, і я переодягав дитину. А це березень, холодно. Всі обступали нас, щоб вітер не дув», – тремтить голос від пережитого.

І далі в дорогу. Через тривогу видавалося, що цілу вічність йшли. А насправді за день подолали 18 кілометрів до селища Мелекіне. Там підзарядили телефони, і вдалося додзвонитися до волонтерів, які вивезли у Бердянськ. Тут пробули десять днів. Всі похворіли, була страшна діарея. Ходили чутки, що хтось отруїв водопровідну воду. Дорослі легше все пережили, а от маленька Марія від зневоднення майже не дихала. Вона постійно спала.

« Ніякої медичної допомоги не було, я тримав донечку на руках і молився», – важко даються спогади батькові.

Коли їм вдалося добратися до Запоріжжя, дитину одразу забрали в реанімацію. Два тижні Антон не відходив від малечі. Добре, що поруч був старший син. Він був психологічною підтримкою. А коли донька одужала, постало питання: куди далі рушати?

Дали хату і свиню у хліві в придачу

«Спочатку планував з дітьми виїхати за кордон, але поки були в лікарні, заборонили чоловікам призовного віку виїжджати,– продовжує 35-літній чоловік. – Шукали різні варіанти, а волонтери порадили село на Волині поблизу україно-польського кордону. Так опинилися у Поромові Володимирського району».

Нині Антон з усмішкою пригадує перші враження від житла:

«Це була старенька, шевченківська хата. Але нарікати не думав. Дякував Богу й за те. Світло, газ є. Вода доступна. Попереду літо, природа гарна навколо».

Звичайно, міському жителю непросто було звикнути до нових умов. А от син тішився, що можна бігати, де заманеться. Корову вперше побачив. Коти, собаки навколо. У Маріуполі Антон працював з комп’ютерними технологіями, тож в сільській раді вдалося знайти роботу. Згодом в інший дім переїхали. У вересні одні люди виїжджали за кордон, то запропонували свою оселю батькові з дітками. Бо бачили, що він толковий, відповідальний.

«Ще й свиню у хліві лишили, щоб харчі були. Я двадцять бройлерів докупив. Господарюю помаленьку, – всміхається. – Малий у школу пішов. Донька підростає, її допомагають няньчити. Наша християнська громада підтримує і всі люди».

Від будинку в Маріуполі лишилися одні руїни. Тож вертатися нема куди. Поки живуть на Волині, а як далі буде – час покаже. Дружина пізніше виїхала і нині проживає в Норвегії. Телефонує, виходить на відеозв’язок, щоб побачити дітей. А поки тато всьому дає раду і ні на що не нарікає. Бажає лишень, щоб швидше настав мир – і тоді все налагодиться.

Руслана СУЛІК

Читайте також:

Можливо зацікавить

Неодноразово був поранений на фронті, а помер в лікарні після тривалої боротьби за життя: спогади про Героя з Волині Сергія Іванова

Неодноразово був поранений на фронті, а помер в лікарні після тривалої боротьби за життя: спогади про Героя з Волині Сергія Іванова

«На щиті» на Волинь повертається Герой Юрій Глусь

Попри зусилля медиків, життя воїна не вдалось врятувати: «на щиті» на Волинь повертається Герой Юрій Глусь

Тетяна Масікова, день народження

5 липня: хто з волинян святкує День народження

Бійці волинської «сотки» евакуювали з прифронтового села чотири покоління родини разом із песиками

Бійці волинської «сотки» евакуювали з прифронтового села чотири покоління родини разом із песиками

На Волині судитимуть сільського голову за незаконне збагачення на понад 36 мільйонів гривень

На Волині судитимуть сільського голову за незаконне збагачення на понад 36 мільйонів гривень

Додому повертаються четверо захисників з Волині, звільнених з полону

Додому повертаються четверо захисників з Волині, звільнених з полону

З полону звільнили 20-річного лучанина Владислава Плахотніка, засудженого в РФ до 18 років тюрми

З полону звільнили 20-річного лучанина Владислава Плахотніка, засудженого в РФ до 18 років тюрми

Підтвердили загибель Героя з Волині Віктора Слободюка

Майже рік вважався зниклим безвісти: підтвердили загибель Героя з Волині Віктора Слободюка

Війна забрала життя Героя з Волині Олександра Мельничука 

Війна забрала життя Героя з Волині Олександра Мельничука