Переселенка з Луганщини виховує в будинку сімейного типу на Волині десятеро дітей

Як розповіла Суспільному жінка, повномасштабний збройний напад Росії 24 лютого став важким ударом для родини.

«За два дні до війни узяла ще чотирьох дітей. На початку березня у Лисичанську уже не було води цілий тиждень і уже вибухи було чутно зовсім близько, діти не виходили на вулицю, бо було страшно, ми спали у закутку за диваном. Не виходили у підвал, бо там було сиро і холодно і щоб діти не захворіли», – каже жінка.

Виїхати з Лисичанська допомогла доросла донька Лілії Олена Зоз. Вона знайшла волонтерів, які вивезли дітей і маму до Дніпра.

«Коли мама хотіла виїздити, уже не було залізничного сполучення і вона не могла виїхати потягом. Треба було знайти організованіший метод, щоб їх вивезти. Тоді уже була дуже така напружена ситуація на Бахмутському напрямку: і обстрілювалася дорога, і було вже небезпечно виїздити, але він (волонтер – ред.) узяв відповідальність», – говорить жінка.

З Дніпра Лілії Зоз із сімома дітьми вдалося виїхати до Львова. Згодом родина виїхала в Австрію. «Ми за кордоном жили місяць, а потім усе одно хочеться до дому. На батьківщину тягне сильно», – каже жінка.

Уже оселившись на Волині, влітку Лілія прихистила ще дітей.

«Взяла із притулку у Львові ще трьох діток. Вони теж маленькі, самі з міста Лисичанська. Я тут займаюся тільки дітьми і взагалі я підприємець і мені тут більше нічим займатися. Тільки дітьми. І все, що я можу зробити зараз – це бути з дітьми», – говорить переселенка.

Зараз в Угринові менші п’ятеро дітей ходять у дитсадок, старші у школу. 14-річна Оксана Іщенко – найстарша дитина у родині. Дівчина навчається у сьомому класі, каже, з усіма подружилася.

Дім Лілії Зоз у Лисичанську цілий, а квартира розбита – у дах потрапив снаряд.

«Зараз там іде війна на околицях міста, зв’язку там немає, комунікації там немає. Зв’язуватися з людьми неможливо. Нам тут дуже подобається, дуже гарно. Ми чекаємо звільнення і нашого міста, і інших міст України», – додала жінка.

Окрім родини Зоз, у Городищенській громаді проживає ще сотня вимушених переселенців, – розповіла начальниця відділу соцзахисту сільради Галина Подмовська.

«Проживають на території громади у населених пунктах у приватному секторі. Також 27 чоловік проживає у гуртожитку Сенкевичівського ліцею. У селищі Сенкевичівка. Це переселенці Донецької, Луганської областей. Житло безплатне», – додала посадовиця.

Читати також: 

• У перший день Нового року в Києві народилася перша в місті трійня. В пологовому будинку № 5 на світ з’явилися одразу три козаки - Матвій, Богдан та Владислав! Хлопчики народжувалися під виття сирени, гул літаків та масовану атаку дронами-шахедами на місто. 

• Людмила із села Черче Камінь-Каширської громади рано осиротіла, мама померла, коли дівчині ледве виповнилося чотирнадцять. Не маючи й двадцяти років, одружилася, проте невдало. Згодом, коли залишилася наодинці з малолітнім сином, хворим дитячим церебральним паралічем, ледве не зламалася. Та стала жити далі заради дитини.