Обоє мріяли про сімейне щастя: подружжя з Волині виховує п'ятьох дітей
Людмила із села Черче Камінь-Каширської громади рано осиротіла, мама померла, коли дівчині ледве виповнилося чотирнадцять. Не маючи й двадцяти років, одружилася, проте невдало. Згодом, коли залишилася наодинці з малолітнім сином, хворим дитячим церебральним паралічем, ледве не зламалася. Та стала жити далі заради дитини.
Григорій також дуже мріяв про сімейне щастя. Любов, яка раптово виникла між ним і Людмилою, привела обох до створення сім’ї, - пише газета Полісся.
Це почуття сьогодні є міцною основою їхнього шлюбу. Цим щастям пара щедро ділиться зі своїми п’ятьма дітьми.
- Ми справді близькі. Живемо душа в душу, турботою про дітей. Я щаслива, радію чоловіком, і він задоволений мною. Між нами не існує того, що хтось намагається принизити іншого, показати зверхність. Ні. Тільки повага, довіра та підтримка. Щоби ще так всі чоловіки любили і поважали своїх дружин. Мені з Григорієм бути в парі мило. Поруч нього я відчуваю себе дійсно за мужем, – говорить Людмила Росінчук, жінка, котра знає і негативний приклад подружніх стосунків, які залишили їй чимало неприємних спогадів. Те похмуре минуле наповнювали зради, насилля, тривоги. У сьогоденні Людмили тому немає місця.
– Ідеального рецепту сімейного щастя не існує, як і готової інструкції як його знайти. Тому всі ці поради досвідчених рідних, друзів, які знають краще, звісно, можна слухати, але ними ніколи не варто керуватися у питанні, де довірятися треба лише собі й Богу. Кожен кує свою долю сам, обираючи той шлях, який вважає найбільш правильним. Наше знайомство із Людмилою трапилося тоді, колик ми найменше сподівалися на виникнення будь-яких стосунків. Не побоялися, зійшлися. Коли би слідували чужим вказівкам, а не власному розуму, серцю, то нічого з того, що надбали, тобто чудову, дружню родину, хороших дітей, – не було б. Вони – дружина, дітки, – мій найбільший подарунок, – каже Григорій, щасливий чоловік, батько, якому поталанило у великому – купатися в любові дорогих людей.
Олександр ПРИЙМАК