"Вигнати шмаття, щоб нікому ніколи не захотілося прийти сюди знову", - волинський нацгвардієць

Як це – втратити все і віднайти сили почати життя з нуля – не зі слів знає військовослужбовець Олександр. Виходець з Луганщини, свого часу він змушений був покинути рідну землю та переїхати на Волинь.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, добровольцем пішов служити в Нацгвардію. Захищати Батьківщину – його свідомий вибір, йдеться на сторінці Військової частини 1141 Нацгвардії України м. Луцьк. 

 «Там, на Луганщині, ми мали все: дім, родина, успішний бізнес (одними з перших в Україні почали займатися фермерським господарством). Але в один момент втратили фактично все. За день зібрали найнеобхідніше, сіли в авто і виїхали», - з болем згадує військовий, як покидав рідний дім, тоді ще гадки не маючи, що назавжди.

Нелегко було віднайти в собі сили, щоб на новому місці почати нове життя. Але підтримка один одного, міцний родинний зв’язок додавали сили і наснаги.

«Так, ми втратили нажите, матеріальне. Але найцінніше – життя – у нас залишилося. Батьки, дружина, двоє доньок. Я розумів, що це моє основне багатство, моя підтримка і моя сила», - каже гвардієць.

Та 24 лютого, коли росія почала повномасштабну війну проти України, Олександр знав, його місце на фронті. Нашвидкуруч зібрався і за кілька днів з побратимами-нацгвардійцями рушив боронити рідну землю.

«Коли дивлюся на карту, супутникові знімки рідної Луганщини, стає боляче. З тих земель тільки дороги полишалися. Все сіре і страшне. Хіба після цього можна просто сидіти і дивитися, як росія безпощадно продовжує нищити наше рідне.

Головне зараз – вигнати шмаття, що зайшло з того боку, і щоб більше нікому ніколи не захотілося прийти сюди знову», - переконаний Олександр і з оптимізмом додає: «Народ у нас працьовитий, тому усе зруйноване і втрачене швидко відбудуємо».