Йому було лише 24: історія морпіха з Луцька, який загинув у Маріуполі

Про Героя розповіли на платформі «Меморіал».

Віталій народився 1 січня 1998 року в селі Вільшана Черкаської області. У п’ятирічному віці переїхав із родиною до Луцька. Навчався у школі №19 та технічному коледжі Луцького національного технічного університету. Потім продовжив навчання безпосередньо в цьому виші за спеціальністю «автомобільні технології». Паралельно працював на заводі SKF.

«Віталік був дуже добрим, умів влучно пожартувати й знав, коли краще змовчати. Допомагав доглядати свого молодшого брата, любив тварин», – розповіла мати Наталія.

З 2019-го по 2021 рік проходив строкову службу.

«Після повернення він почав говорити про контракт. Намагалася його відмовити, та Віталік відповів, що треба захищати свою країну. Через пів року він поставив рідних перед фактом: підписує контракт», – сказала мати.

1 листопада 2021 року Віталій і його двоюрідний брат долучилися до лав ЗСУ. Служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти. У роті радіоелектронної боротьби обіймав посаду старшого оператора відділення засобів радіоперешкод.

«Тоді вже говорили про можливе вторгнення, але син мене заспокоював: «Ніякої війни не буде, все буде добре». Коли вона почалася, Віталік майже нічого не розповідав, щоб нас не засмучувати. Про події в Маріуполі ми дізнавалися з новин. Він жодного разу не сказав, що їм нема що їсти чи пити. Навпаки, писав: «Мам, знаєш, скільки в нас тушонок…». Хоча я розуміла, що це неправда», – сказала Наталія.

Ввечері 10 квітня вона востаннє переписувалася із сином.

«Тієї ночі їхня рота мала йти на прорив, але Віталік цього не сказав. Лише розпитав, як вдома, і написав, що в нього все добре. 11 квітня на зв’язок син уже не вийшов. Наступного ранку мені зателефонувала сестра. Її син Владислав, який служив разом із Віталіком, повідомив: уночі рота вирушила на прорив, їх накрили обстрілом, і він не знає, де його двоюрідний брат і що з ним», – поділилася Наталія.

За пів року звільнений з полону військовий розповів, що тієї ночі Віталік підірвався на міні та втратив ногу. Чи він живий – не знав. Тіло воїна передали Україні 21 вересня 2022 року. У березні 2023-го рідним повідомили про збіг ДНК.

Захисника поховали в селі Прилуцьке на Волині.

У нього залишилися батьки та брат.

На будівлі технічного коледжу, де навчався морпіх, встановили пам’ятну дошку на його честь. Молодший брат присвятив Віталію вірш «Посвята загиблому брату», який здобув перше місце у Всеукраїнському літературному дитячо-юнацькому фестивалі-конкурсі «Слово Нації» (номінація «Авторська поезія»).

Читайте також:

• У Луцьку рідним полеглих Героїв вручили посмертні нагороди
• Пройшов АТО та фронт повномасштабної війни: історія Героя з Волині
• Донечка ніколи більше не побачить тата: воїну з Волині просять присвоїти державну нагороду