Перед боєм просив молитись за себе та побратимів: волинянину просять посмертно присвоїти державну нагороду

Віповідну петицію на сайті Президента України зареєструвала Катерина Підгорняк.

Жуков Віталій народився 17 червня 2001 року в с.Котів Луцького району Волинської області. Навчався у звичайній сільській школі. Після здобуття базової середньої освіти,вступив у Клеванський професійний ліцей,де здобув професію електрика. Закінчивши навчання у ліцеї, вирушив за кордон.

Коли почалась війна і люди масово покидали свої домівки в пошуках безпеки, Віталій ж навпаки,замість спокійного життя закордоном,вирішив повернутись додому, бо не міг лишатись осторонь біди, яка прийшла на українську землю. Після повернення в Україну,він почав активно допомагати місцевій теробороні та чергувати на блокпосту.

26 січня 2023 року Віталік поїхав оновити свої дані в місцевому територіальному центрі комплектування та прийняв рішення вступити до лав Збройних Сил України. На наступний день він вже із речами вирушив до попереднього місця проходження служби.

Після здобуття необхідних навичок був зарахований до 46 бригади десантно штурмових військ. У квітні 2023 року отримав поранення,виконуючи бойове завдання. Після лікування був нагороджений орденом «За мужність».

Не довго думаючи, захисник знову повернувся на службу, адже звик завжди доводити до кінця розпочаті справи. З липня по серпень 2023 приймав участь у навчаннях в Німеччині. Повернувшись був призначений командиром відділення та удостоєний звання сержанта.

21 вересня 2023 року перед виходом на позиції зателефонував рідним, аби вкотре нагадати як сильно їх любить та попросити молитви за себе та його побратимів у бою.

На наступний день під час виконання завдання в населеному пункті Новопрокопівка Запорізької області із ним був втрачений зв’язок.

Майже 2 довгих років очікування, віри, надії, безкінечних пошуків обернулися жахом для родини та близьких друзів Віталія - він був індентифікований за результатами тесту ДНК як загиблий.

Друзі та знайомі згадують воїна як надзвичайно позитивного та життєрадісного хлопчину. Він завжди був готовий прийти на допомогу тим, хто її потребував.

Побратими ж описують волинянина як хорошого і чуйного товариша, відповідального командира, який завжди викладався на всі 100, виконував бездоганно свою безпосередню роботу.

Підтримати петицію можна за посиланням.

Читайте також:

• Добровільно став на захист держави: молодому волинянину просять посмертно привоїти державну нагороду
• Осколок ворожого снаряду забрав життя: історія Героя з Волині, який майже п’ять років боронив Україну
• Мав приїхати до родини, але доля розпорядилася інакше: Герою з Волині навіки 55