Військовий лікар з Волині розповів про медевакуацію і порятунок бійців з передової
Олександр Солобчук, ветеран бойових дій, нині служить начальником служби охорони здоров’я у 15 мобільному прикордонному загоні. Раніше він працював лікарем фізичної та реабілітаційної медицини в медцентрі реабілітації учасників бойових дій Луцька, але після початку повномасштабного вторгнення вирішив захищати незалежність України.
Нещодавно військовий медик отримав відзнаку "Орден Святого Пантелеймона". Суспільному Олександр Солобчук розповів про бої на Донецькому та Лимано-Купʼянському напрямках, про реалії війни та особистий досвід.
Складність роботи військового медика
- З чого розпочалась ваша служба?
Спочатку я долучився до 15-го прикордонного загону, як старший офіцер відділення збору та евакуації поранених. Відповідно, там була своя специфіка роботи — забезпечення надання допомоги на етапах евакуації, робота в медеваках і транспортування поранених від шпиталів, які розташовані ближче до лінії фронту, вже у більш в тилові.
- Нині ви служите у війську начальником Служби охорони здоров'я 15-го мобільного прикордонного загону. У чому специфіка вашої роботи? За що саме ви відповідаєте?
Згодом мене призначили на нову посаду. На ній — основна задача — забезпечення підрозділів батальйонів, так і медичної роти, отримання і клопотання про отримання майна, оформлення документів всіх і на ВЛK, і на лікування, і на огляди, і на консультації. Це великий спектр роботи.
- Чи можете розповісти, які були ситуації порятунку військовослужбовців під час боїв? Як доводилося надавати допомогу?
Наразі я проходжу службу саме в мобільному прикордонному загоні. Це є загін бригадного типу. І відповідно в такому форматі загону створення медична рота. У нас називається відділ медичного забезпечення. Відповідно, це фахівці хірургічного напрямку, анестезіологічного напрямку збору та евакуації поранених. Терапевтичний напрямок практично повністю, як невеличкий шпиталь. Все починається з поля бою, відповідно, евакуацію з поля бою до першої точки евакуації забезпечують медичні сили батальйону. Відбувається евакуація до стабілізаційного пункту.
Скажу про стабілізаційний пункт саме своєї бригади — там зібралися просто, напевно, найкращі люди, найкращі лікарі, які виконували свої завдання і саме на цей пункт в Харківській області евакуювали більш ніж 800 військовослужбовців. Тільки одного бійцями втратили на операційному столі. Всі інші військовослужбовці були стабілізовані й евакуйовані.
- Чи завжди було чим надавати цю допомогу і як вам вдавалося справлятися в складних ситуаціях?
Багато залежить саме від людини, наскільки вона морально стійка до різних стресових факторів. Я — лікар-хірург, у первинній своїй спеціалізації, відповідно якісь картинки з пораненнями, травмами, ранами, хлопцями, які мають в цей конкретний момент сильний больовий синдром і вони поводяться досить агресивно, вони вимагають швидкого знеболення. Це все проходив ще раніше, також маю у своєму анамнезі службу в АТО, ООС. Ті знання на початку повномасштабного вторгнення дуже згодилися.
Медичне забезпечення війська та нагороди
- Чи вистачає медикаментів, чи вистачає засобів, аби вчасно надати допомогу і хто допомагає з поповненням? Чи є співпраця у вас з волонтерами?
Наразі всі підрозділи забезпечені засобами першої медичної допомоги. Забезпечені автомобілями та обладнанням, яке потрібне для порятунку. На початку повномасштабного вторгнення, звичайно, з цим всім було трошки складніше. Не всі були підготовлені до такого формату ведення бойових дій, до такої кількості поранених. В перші дні, місяці, напевно, на відсотків 80 забезпечували волонтери — доставляли різного роду засоби для зупинки кровотечі, турнікети, рюкзаки, автомобілі.
- Чи вистачає у вашому підрозділі медиків і ви сказали, що зараз перебуваєте на відпочинку на доукомплектуванні? Кого саме бракує? Кого шукаєте?
На сьогодні медиків в нас не вистачає. Якщо говорити про комплектність ми закомплектовані орієнтовно на 75%. Це дозволяє нам виконувати бойові завдання зараз, але в нас є гостра потреба саме в лікарях вузького профілю.
- Чи підтримала ваша дружина рішення йти служити бойовим медиком?
Мабуть, що дружина відчувала, якщо щось розпочнеться, я вдома не всиджу точно. І по своїх вольових якостях, і так, як я був в резерві першої черги, як учасник бойових дій, — варіанту відсиджуватися вдома в мене не було.
- Орден Святого Пантелеймона - це найвища громадська відзнака, яка вручається за професіоналізм і милосердя. Вам її вручили нещодавно. Також ще була у вас нагорода від Верховної Ради і ще від Збройних Сил. Правильно? Розкажіть що ці нагороди для вас означають?
Це честь для мене отримати ці нагороди і я дякую своїй команді, своїм лікарям, якщо ми пліч-о-пліч працюємо і нашу роботу бачать.
Читайте також:
- Сім'я не знала, що захищає Україну у найгарячіших точках: історія військового медика з Луцька
- Двох медиків з Волині нагородили «Орденом Святого Пантелеймона»