Водій вибачився за нетактовність: військовий з Волині про гучний інцидент в маршрутці

Керманич, як йшлося в онлайн-ЗМІ, зневажливо розмовляв із пасажиром-воїном й висадив його, не віддавши сумки. А пізніше викинув його речі на дорогу, - пише газета «Полісся».

Новина викликала шквал обурення в соцмережах: водія з перевізником уже встигли словесно тисячі разів відправити і на передову, і до чорта в пекло. А депутат облради Іван Мирка навіть підготував офіційне звернення до обласної військової адміністрації, а також управління транспорту та зв’язку, з проханням зобов’язати відповідні служби перевірити згадану особу на сепаратистські настрої та ідеї публічної зневаги ЗСУ.

Про ситуацію першою написала у фейсбуці, й відповідно надала масштабного публічного розголосу, жителька Камінь-Каширщини Марина Мартинюк, котра якраз їхала цим рейсом. Зі слів жінки, серед пасажирів позаду сидів військовослужбовець зі змученим обличчям, було видно – їде з фронту. Тоді в транспортному засобі перебувало багато людей, навіть стоячі. Але ніхто, окрім неї, не зважав на те, що відбувалося.

«У Нуйно на третій зупинці, де хотів вийти воїн, водій автобуса почав хамити йому про те, що той не попросив його зупинитися на зупинці. Зрештою автобус зупинився і хлопець вийшов, а водій рвонув з місця далі. Солдат стукнув по автобусу і крикнув: «Ей, сумку віддай!». Звичайно ж хамло-водій не зреагував і поїхав далі. Я вигукнула цьому нахабі: «Для чого ви це робите!». Той відповів: «Щоб не був такий розумний». І тут мене понесло: «А ви взагалі розумний, ви не бачите звідки їде людина, совість у вас є?!» Чи то на мої слова, чи то здоровий глузд взяв гору, але водій зупинився і що ви думаєте… Викинув сумку воїна на дорогу за метрів 200 від зупинки і поїхав далі», – обурюється у дописі Марина Мартинюк.

Ми вирішили поспілкуватися зі сторонами й іншими очевидцями конфлікту та з’ясувати, що ж насправді сталося у тій маршрутці того дня і чим закінчився цей інцидент. З етичних міркувань та на вимогу усіх учасників й свідків ситуації імен не вказуємо.

Як розповів військовий, дійсно подібний випадок, описаний в соцмережах, був, але й він зі свого боку теж дозволив емоціям надмірно вийти на волю. Нуйнівчанин вперше став на захист Батьківщини ще у 2015 році. Коли почалася повномасштабна війна перебував у Польщі на заробітках. Оперативно прибув додому й з 6 березня вже знову взяв до рук зброю. Днями він прямував із «нуля», аби провести в останню дорогу побратима й земляка Валерія Лошика із Сошичного, з яким служив в одній бригаді. Але через зайву бюрократію спізнився на похорон, що після реалій фронту впало на душі додатковим неприємним осадом. Насправді від самого Ковеля до Нуйно, пояснив воїн, жодних хамовитих дій від керманича маршрутки не спостерігав. Та й причин як таких не було. Адже навіть мав придбаний на автостанції «нульовий квиток» (по посвідченню УБД).

«Я попросив його зупинитися на неофіційній зупинці, щоб ближче було йти до хати, адже мав важкий рюкзак. Тобто з одного боку він не був зобов’язаний мені зупинятися там, де статут йому не прописав це робити. Однак я сподівався на його гуманне розуміння. Та й люди там часто виходять або сідають на маршрутку. Тому почувши у відповідь на моє прохання стати на зупинці саркастичне «так ми ж уже проїхали всі зупинки, хіба в Камені-Каширському вже стану», якась образа стала комом в горлі. І вже почав йому доводити: хіба не бачить звідки їду, до чого та мова? Він все ж зупинився. Виходячи, я на емоціях гримнув дверима. Він відповідно — «дав по газах», знаючи, що ще є мої речі в багажнику. Але, правда, за метрів 200 звідти їх таки потім виставив на узбіччі. Я одразу зателефонував синові, з ним машиною попрямували наздоганяти маршрутку. На Підцир’ї зупинили її й зобов’язали шофера забрати сумку, де залишив напризволяще, та передати її в руки власникові. І він це зробив. З усіма пасажирами вернувся й привіз рюкзак до райцентру. Але, знову ж таки, не зупинився біля військкомату, де ми його чекали. Віддав нам речі вже на зупинці в центрі міста. Проте, наголошую, жодних сепаратистських настроїв чи образ щодо ЗСУ від цього чоловіка я не почув! Це вже зайві звинувачення.

Я його не шукав й не прагнув якогось публічного розголосу. Усі наші емоційні перепалки ми вирішили одразу на місці. Тим більше наступного дня водій приїздив до мене додому додатково вибачитися за нетактовність. Конфлікт насправді вичерпав себе. Проте люди в тилу мають таки вчитися розмовляти з військовослужбовцями. Хай це буде іншим прикладом та наукою. Адже глибину усієї проблеми може зрозуміти тільки той, хто сам воює або чекає рідну людину з фронту. Бо нібито типова фраза для цивільного може стати досить обурливою для солдата. І взагалі, треба завжди залишатися людиною до всіх, не лише до захисників. Бо інакше – заради чого ми воюємо?» — каже оборонець.

Як пояснила одна з пасажирок, що сиділа в цей момент біля водія та чула всю розмову, це була коротка перепалка перед виходом із маршрутки. І виглядало все радше недоречним жартом з боку водія, який став передумовою таких наслідків, ніж умисною образою. Саме тому ніхто в салоні й не зреагував на це.

«З нами їхав ще один військовий, який навряд би просто закрив очі на відверте хамство до побратима. Але, очевидно, це все одно поранило почуття воїна. І його можна зрозуміти, у нього за плечима пройдений важкий шлях. Треба водієві було без зайвих розмов зупинитися і віддати речі, — розповіла жінка. – Часто їду на роботу цим рейсом. Практично щоразу він підвозить військових. І ніколи з боку керманича не помічала хамської поведінки. Тому і цього разу він явно не мав на меті когось принизити, просто бовкнув зайве, не подумавши, а далі вже емоції пішли на емоції. А щодо сумки, то він не «викидав її», як описують в соцмережах, а акуратно виставив на узбіччі одразу, як люди почали голосити, що ще ж рюкзак в багажнику лишився, віддайте речі».

Зі слів представника перевізника, з ним та водієм в ОВА уже провели профілактичну бесіду. Мовляв, шофер має поважати всіх пасажирів, незалежно від професії. Але сьогодні, в час повномасштабного вторгнення росії, українці мають об’єднатися, аби допомагати ЗСУ та всіляко їх підтримувати, і не можна толерувати прояви неповаги до військових.

«У рамках службового розслідування ми зателефонували до військовослужбовця з вибаченнями та з’ясуванням подробиць інциденту. Він пояснив, що сам порозумівся із шофером, який уже приходив до нього перепросити. Та заявив, що не вважає за потрібне в цій ситуації писати якусь скаргу. Тому обійшлися наразі попередженням та штрафом. Зауважу, що за 6 років роботи на цьому рейсі подібного роду скарг на нього не було. При тому, що доводилося щодня довозити військових із Володимира. А наша фірма завжди намагалась підтримувати українську армію», – зазначив представник перевізника.

Підсумовуючи, можна лише подякувати усім, хто став живим щитом для кожного з нас, обороняючи країну від рашистів. Вибачте, нас неотесаних, коли на рідних теренах необдуманим словом чи дією завдаємо вам більшого болю, ніж ворожа куля на фронті. Ми просто гадки не маємо, через що ви пройшли, хоча намагаємося уявити. Нам усім варто навчитися бути простішими й ввічливо та з розумінням розмовляти.

Читайте також: 

• На Волині водій маршрутки нахамив військовому. Його обіцяють покарати, а перевізника - перевірять
• Конфлікт під час застілля: волинянин ледь не зарізав товариша через пляшку горілки
• Не сподобалась реакція на виступ: у Луцьку Пивоваров вступив у конфлікт з глядачем