Захисник з Волині пропав безвісти, а його рідний брат перебуває в полоні

Захисник з Волині пропав безвісти, а його рідний брат перебуває в полоні

Захисник з Волині Василь Теребейчик пропав безвісти. Востаннє рідні чули його голос, коли воїн був на Запорізькому напрямку неподалік населеного пункту Комишуваха. Тим часом відомо, що його рідний брат, теж військовий Іван Теребейчик наразі перебуває у полоні. 

Про це пише газета Волинь.

Таку біду принесла війна в родину, яка мешкає в селі Нуйно Камінь-Каширського району. Але «пропав безвісти» – це ж не загинув, і з полону бійці повертаються, тож надію на зустріч із дорогими людьми «ніхто не може забрати».

«Як тільки я чула, що чоловіка будуть кудись далі переводити, то їхала до нього, щоб побачитися» 

В одній із кімнат будинку Василя й Наталії Теребейчиків під образами, які увінчані традиційним українським рушником – оберегом, символом вірності, долі, висить весільне фото подружжя. Так було багато років, бо ж понад три десятиліття прожили в парі. А тепер у цьому куточку – ще й знімок глави сімейства, на якому він – у військовій формі. Про їхнє знайомство, освідчення й весілля, жінка каже:

– Ми в одному селі виросли, на одну дискотеку ходили. Василь – на п’ять років старший за мене. Я дев’ятнадцять мала, як заміж покликав. Одружилися ми 20 листопада 1993-го…

Захисник з Волині пропав безвісти, а його рідний брат перебуває в полоні

І про цей день в Наталії – теплий спомин, як і про подальше сімейне життя. Хоч, як висловилася, непростим воно було:

 – Дім із нуля самі будували. Яка поміч могла бути, якщо Василь – із багатодітної родини, в його батьків – дев’ятеро дітей? Він їздив на заробітки, щоб грошей зібрати. Бо ж син і дочка підростали. Як стало вже легше, можна було спокійніше пожити (діти вивчилися й зараз живуть та працюють у Києві), – війна почалася. Мій чоловік ще з перших днів хотів іти у військо. Але його через стан здоров’я не брали. А 21 лютого 2023-го – мобілізували.

Перш Василь Теребейчик був у Нововолинську, а у червні його перевели в Дніпропетровську область. Звідти бійця направили на навчання у Кам’янець-Подільський. Він став сапером. 

– Як тільки чула, що чоловіка будуть кудись далі переводити, то їхала до нього, щоб побачитися, – розповідає Наталія. – Бачила, де він стояв із побратимами, дихала тим повітрям, яким він дихав, відчула атмосферу, в якій жив мій Василь. Торік у жовтні йому дали відпустку.  Чоловік ще був удома. А в січні цього року його перевели в Комишуваху Запорізької області. Це була остання точка, де війна закінчилася для нього. І там я вже не встигла побувати.

«Я хочу, щоб мого Васю знайшли»

– До 10 березня чоловік ще говорив зі мною по телефону, – пригадує Наталія. – А після цього числа більш не чула його. 11 березня мені сповістили із військкомату, що він пропав безвісти. Сталося це в Новодарівці Пологівського району. Василь же сапер – пішов на позицію виставляти міни і не повернувся із завдання. 

Захисник з Волині пропав безвісти, а його рідний брат перебуває в полоні

Сьогодні у жінки вже на руках документи про завершення розслідування справи. Серед пів сотні аркушів – пояснення свідка, водія, старшого солдата Андрія Бричука, який у групі, котра вирушила на завдання, «був на прикритті від дронів з антидроновою рушницею...». У якийсь момент, судячи зі свідчення, пролунала автоматна черга, а потім вибухнула граната. На бійця Бричука вийшов ворог і відкрив вогонь зі стрілецької зброї, й він почув свист куль поблизу себе.

«Тоді я повністю втратив візуальний контакт та радіозв’язок із групою та прийняв рішення повернутися назад і викликати підмогу, проте рація чомусь погано працювала», – сказано в поясненні. А ще насамкінець зазначено, що «факт добровільної здачі в полон або самовільне залишення позицій виключаю».

Іван Теребейчик мав намір шукати брата Василя, але й сам пропав.

Уявляю, скільки разів Наталія Теребейчик читала й перечитувала сторінки цієї справи, сподіваючись знайти ще хоч маленьку крупинку у відповідь на те, що ж сталося з її Василем. 

– Чоловік міг загинути, але його не можна було забрати – та мені ж не сказали, що його тіло залишилося на ворожій території. Не виключається й версія, що Василь потрапив у полон. Це теж дає надію на те, що він – живий, і цю надію ніхто не може забрати. Я хочу, щоб мого Васю знайшли… 

Жінка вдячна синові й доньці, які тільки-но почули, що батько пропав, відразу ж приїхали додому. Діти не просто були поряд з нею – підтримували її й заспокоювали, а й взяли на себе всю процедуру, яку треба пройти у випадку пошуків бійця, котрий зник безвісти. Вони, як і їхня мама, живуть думкою про зустріч із батьком. 

 – Думаю, що це – не бойові поранення. Іван же – синій, з нього знущалися!  

Захисник з Волині пропав безвісти, а його рідний брат перебуває в полоні

«Вперше майже за півтора року Іванові дали відпустку – тоді ми його останній раз бачили»

Із дружиною Василя прийшли у батьківську хату її чоловіка, де мешкає його наймолодший брат Леонід із сім’єю, й де останнім часом жив Іван – звідси й пішов на війну. Це тут виросли дев’ятеро дітей Теребейчиків  – чотири дочки і п’ять синів. Леонід і його дружина, теж Наталія, розповіли, що мав Іван сім’ю у Смоленську, але розлучився з жінкою й вернувся додому.

Багато хто з мешканців Камінь-Каширщини свого часу їздив на заробітки в росію – там, бувало, й одружувалися. З родини Теребейчиків ще – «Вітя, який пройшов Афганістан, осів у Липецьку, де й помер…». Рідня все ж поставила йому пам’ятник на кладовищі рідного села, щоб було куди прийти й помолитися за його упокій.

 Знімки й повідомлення волонтерки, надіслані рідним, підтвердили, що Іван Теребейчик – живий, але перебуває в полоні.

 – А Микола із сім’єю й зараз живе в Оренбурзі, – говорить Леонід. – Я спілкуюся з ним – брат же мій рідний. І відчуваю, що він боїться сказати, що думає про війну, розпочату росією проти України. Буквально цими днями Коля зізнався мені: «Наші телефони прослуховуються». От звідки страх. Але коли стало відомо, що Іван потрапив у полон, то братова дочка подала запит у Луганськ, щоб якось вийти на нього. 

Леонідові теж приходила повістка ще у перший рік повномасштабного вторгнення, але його не взяли на війну, бо в нього – троє дітей.  А Івана мобілізували 26 грудня 2022-го. Якийсь час, пригадують рідні, він був у Володимирі. Потім його перевели в Івано-Франківськ – у новостворену 42-гу бригаду,  в якій і служив. Навчання на Яворівському полігоні, згодом – у Рівному. А вже звідти, в кінці червня 2023 року,  Іван Теребейчик потрапив на Бахмутський напрямок, де йшли важкі бої. Мав контузію. Були переміщення на Харківщину, під Київ.

– А в березні 2024-го, – розповідає дружина Леоніда, – вперше майже за півтора року Іванові дали відпустку. Дев’ять днів провів удома. В кінці березня вернувся в свою частину. А через тиждень пропав. 5-го квітня, як  телефонував, то сказав, що везуть на Донеччину. Через два дні подзвонив і повідомив, що вони – в  Часовому Ярі. То було в 14:02, а в 14:30 Іван був уже «поза зоною». 15 квітня нам принесли із військкомату сповіщення, що він пропав безвісти. Ми, розпочавши пошуки, пішли із заявами, запитами по різних інстанціях, як це передбачено в такому випадку. А 21-го в телеграм-каналі знайшли повідомлення, що Іван потрапив у полон.

Волонтерка надіслала нам знімки і написала: «За нашими даними, він – живий, у госпіталі… У зв’язку з погіршенням стану здоров’я внаслідок отриманих поранень (проникаюча рана голови, пневмоторакс, перелом лівого плеча, множинні осколкові рани в ділянці грудей, спини), Теребейчик переданий у спеціалізований лікувальний заклад Луганська».

Захисник з Волині пропав безвісти, а його рідний брат перебуває в полоні

Брат Івана – Леонід, вкотре глянувши на фото, надіслані волонтеркою, емоційно коментує їх:

– Думаю, що це – не бойові поранення. Іван же – синій, з нього знущалися! То де справедливість? Я чув, що москалям, які у нас в полоні, платять в день по тисячі гривень, вони сплять на чистих простирадлах. А наші хлопці живуть у брудних підвалах, росіяни мордують їх, голови їм відрізають!.. 

Співбесідники пригадують, як Іван, дізнавшись, що Василь пропав безвісти, казав: «Як тільки потраплю в ті місця, де це сталося, то шукатиму його». Близько був, але й сам пропав, – як тепер відомо, опинився в полоні ворога.

… Уже в перше літо повномасштабного вторгнення росії понад п’ятдесят чоловіків із села Нуйно воювали безпосередньо в зоні бойових дій. Ще всі були живі. Хоч уже й тоді на місцевому кладовищі була могила бійця Дмитра Волошенюка. Оскільки Новоолексіївка, що на Херсонщині, де він жив, була окупована, то вирішили похоронити юнака тут, у поліському краї, де його коріння і по батьківській, і по материнській лінії, де й тепер живе рідний дядько.

На третьому році війни, близько ста мешканців села – там, де йдуть бої за Україну, її майбутнє. На жаль, ще над чотирма могилами – жовто-блакитні прапори як символ того, що там знайшли вічний спочинок справжні патріоти, які віддали життя за Україну, за майбутнє своїх дітей та онуків. Ще п’ятеро чоловіків, серед яких – і Василь Теребейчик, про котрого розповіли, зникли безвісти. Але їхні рідні, як і дружина Василя – Наталія, повторюють ці рятівні для них слова: «Пропав безвісти – це ж не загинув». 

Катерина ЗУБЧУК.

Читайте також: 

Можливо зацікавить

Тіло Героя з Волині знайшли за допомогою експертизи ДНК через півтора року після його загибелі
історії війни

Тіло Героя з Волині знайшли за допомогою експертизи ДНК через півтора року після його загибелі

З квітня вважався зниклим безвісти: на Волині поховали Героя Івана Шворака
відео

З квітня вважався зниклим безвісти: на Волині поховали Героя Івана Шворака

Загинув поблизу Торецька: на Волинь «на щиті» повертається Герой Олег Ющук

Загинув поблизу Торецька: на Волинь «на щиті» повертається Герой Олег Ющук

На Донеччині загинув стрілець-снайпер з Луцького району Руслан Борнос

На Донеччині загинув стрілець-снайпер з Луцького району Руслан Борнос

Був звільнений з місць позбавлення волі та додому не повернувся: розшукують 39-річного чоловіка з Волині

Був звільнений з місць позбавлення волі та додому не повернувся: розшукують 39-річного чоловіка з Волині

Загинув у боях за Україну: на Волинь «на щиті» навіки повертається Герой Петро Грисюк

Загинув у боях за Україну: на Волинь «на щиті» навіки повертається Герой Петро Грисюк

Два місяці лікарі боролися за життя: на Волинь востаннє повернеться Герой Богдан Баховець

Два місяці лікарі боролися за життя: на Волинь востаннє повернеться Герой Богдан Баховець

Останній бій прийняв на Харківщині: на Волині попрощались із Героєм Миколою Мартинюком
фото

Останній бій прийняв на Харківщині: на Волині попрощались із Героєм Миколою Мартинюком

На Курському напрямку загинув Герой з Луцька Олександр Крижан

На Курському напрямку загинув Герой з Луцька Олександр Крижан