Волинянка відтворила вишитий костюм бабусі, в якому її поховали

Про це розповідає Суспільне.

Першою рукодільною роботою стала вишита хрестиком серветка на уроці трудового навчання у початковій школі. Згодом, розповідає, вишила пару картин і на цьому інтерес до хрестика спав. Подорослішавши, мріяла вишити собі сорочку.

«Я узори підбирала і думала як її докупи зліпити. Якось з рідними спілкувалася, кажу "Як так, що в баби немає жодної вишитої речі?". Мені кажуть: є. І передали вишиту сорочку. Дивлюся — гладь. Я її почала крутити, зрозуміла, як на полотні стібки лягають, думаю, спробую», — розповіла Валентина Зусько.

Костюм вишитий гладдю, на сорочці майстриня додала 226-228 квіток. Робота над сорочкою тривала три місяці, як зазначила майстриня, цей виріб вона готувала найдовше.

«Зразу почала виставляти фотографії в інтернеті і думаю: машинна вишивка, здебільшого — хрестик, гладь. Зараз скопіюють, візьмуть переб’ють, перемалюють, почнуть повторювати. Подала на реєстрацію і зареєструвала авторське право на бабину сорочку, хустку і фартушок», — пояснила рукодільниця.

Валентина розробила схеми вишивки, звернулася до юриста та зареєструвала авторські права на них. Згодом вишила бойківську сорочку. Валентина Зусько зауважила: чим складніше видавалася робота, тим було цікавіше. За три роки виготовила 45 робіт, з них 19 сорочок, два фартухи, решта — хустини та рушники.

Ще одну схему для сорочки розробила на основі збереженого рушника. Каже: варто зберігати старовинні речі, навіть якщо вони з часом порізалися, стали брудними.

Також Валентина Зусько вивчає особливості місцевої вишивки.

«Я зрозуміла, що нашої Любешівської вишивки просто не вишивають. Любешівська вишивка відрізняється від інших областей, де вишивали гладдю, кроєм, кольоровою гамою, розміщенням художніх елементів і на сорочці, і на хустині, і на фартушку», — сказала вона.

У 2023 році, розповіла Валентина Зусько, їй до рук потрапили старовинні рушники, вишиті у техніці "ретязь за контурами малюнку". Зі слів майстрині, техніку "ретязь" використовували не лише на Любешівщині, а й в багатьох регіонах України, у яких має свою локальну назву.

«Він таким колосочком лягає на тканині. Я поєдную в одному малюнку кілька технік: "двобічна гладь", "гладь в прикріп" і "ретязь за контурами". Я люблю, щоб малюнки були такі об’ємні, ніби набиті. То я в три нитки, зазвичай, вишиваю», — додала вона.

У роботі майстриня використовує тканину волинської фабрики, виготовлену з коноплі й бавовни, або з льону з бавовною.

«Я трошки хвора роблюся, якщо я не вишиваю сьогодні. Це таке від Кутюр, це тяжкий люкс — вишивка. Майстрині знецінюють вишиту роботу: "ай, та скільки дасте". Дорого, дуже дорого, бо це клопітка праця. Це витрачений час», — сказала Валентина Зусько.

Та додала, що для неї вишивка — це цікаве проведення часу.

«Займаюся саме Любешівською вишивкою, тому що мало хто так вишиває, мало хто зберігає і замальовує, і для мене це дуже важливо — зберегти по максимуму. Мені б хотілося, щоб молодь сучасна вивчала вишивку своєї родини», — додала майстриня.

Техніка вишивки «Ретязь за контурами малюнку/рисунку»

Техніка вишивки «Ретязь за контурами малюнку/рисунку» зберігається та практикується на території Любешівської територіальної громади.

Вишивка виконується по контуру малюнка — зазвичай невеликого розміру або такого, що поділений на дрібніші складові для збереження гармонії композиції.

Стібки вишиваються зліва направо хрестоподібно: голку вколюють через дві-три нитки від попереднього проколу та виколюють у вже зроблений прокол. Верхній ряд чергується з нижнім доти, поки не буде зашито весь контур. Для досягнення більшої щільності узору голку виколюють через один або два попередні проколи. У результаті на тканині утворюється характерний візерунок, схожий на колосок пшениці.

Читайте також: 

• Волинянка через десять років знайшла вишиванку зі свого сну
• 67-річна волинянка зберігає вишиваний костюм, що отримала у спадок від матері
• Волинянам презентували унікальну книгу з орнаментами вишиваних сорочок