Волинянка використовує особливу техніку масажу та допомагає пацієнтам подолати біль

Завдяки розминанню стресових ділянок у м’язах людського організму покращується кровообіг, функціональність органів і сполучної тканини. Терапія тригерних точок спеціально розроблена, щоб полегшити джерело болю за допомогою циклів ізольованого натиску і випуску. При цьому пацієнт бере участь у визначенні точного розташування та інтенсивності дискомфорту в тих чи інших ділянках тіла. У Камені-Каширському пані Юлія виявилась єдиною, хто практикує цю техніку. Упродовж дворічної практики вона подарувала багатьом жителям району бадьоре самопочуття та суттєве полегшення, - пише газета «Полісся».

– Пані Юліє, поділіться, як розрізняють види і причини болю в місці скелетних м’язів. Це поява тригера чи, приміром, як у народі кажуть відкладення солей?

– Наявність ущільнення больового характеру має більше десятка назв, але в практиці американської медицини розрізняють поняття тригерної точки. Це те ж саме, що й солі. Шаблонні навантаження і рухи провокують виникнення в організмі людини різноманітних хвороб. Якщо ж м’яз звикає до однотипного напруження, до прикладу в залежності від виду діяльності людини, як от робота лікаря-стоматолога, спортсмена, які повторюють одні і ті ж самі рухи, то його тверда і спазмована тканина породжує появу тригерних точок, котрі можна виявити за допомогою натискання. Зазвичай люди, які ведуть неактивний, більш сидячий спосіб життя, найчастіше можуть страждати від болю. У зону тригерної точки перестає надходити кров з киснем, м’яз не може розслабитись та ущільнюється навіть вночі, а згодом цей симптом може спровокувати, наприклад, сколіоз. За кожним м’язом йде ланцюжок інших тканин, а якщо на них є тригер, то мускул зменшується, а відтак тягне за собою інші, які можуть включатися до загального ланцюга болю. Окрім цього, так звані стресові точки викликають віддалений біль, тому якщо вони є на шиї, у людини може боліти голова черз тиск на нервові закінчення. Наявність мозолів у м’язах плечей спричиняє біль та затерпання рук. Буває, що лікуємо хворобу коліна, не розглянувши причини її виникнення, а насправді недуга підступно маскується в іншому місці. Через таку особливість люди часто шукають вогнище захворювання не там де воно є насправді.

– Чому, вивчивши кілька технік масажу, ви не зупинилися на досягнутому та зацікавились саме масажем тригерних точок?

– У рамках навчання довелося побувати в столиці на заході, де одночасно виконували масаж представники багатьох країн світу. Мою увагу привернув масажист, який здійснював маніпуляції людині в одязі м’ячиком-стрибунцем. Мене це захопило. Чоловік розповів, що завдяки такій техніці його неходяча мама після інсульту за два роки стала на ноги. Він пояснив, що якщо людина роками лікує симптоми (найчастіше медикаментозно), а не причину болю, то, як наслідок, виникають різні кістковохрящові патології, такі як остеохондроз, нестабільність хребців, зниження висоти міжхребцевих дисків, протрузії, грижі, викривлення хребта тощо. Наприклад, грижу масажист не вилікує, але зможе ліквідувати спазм, спровокований нею, розслабивши м’яз до однорідності, тим самим полегшити загальне самопочуття. Відтоді я удосконалюю свої знання у згаданій методиці.

– Чи мали якихось особливих пацієнтів, яким вдалося допомогти?

– Спочатку випробувала техніку на своїх родичах, передусім на тих, чиї проблеми було видно візуально. Так, мій племінник зі сколіозом за три сеанси став струнким та без помітного горбика на спині. Оздоровлення у три етапи проходила жінка із села Мостище з діагнозом “плечолопатковий періартрит”. Випадок запам’ятався особливо, адже сільська трудівниця мала намір їхати на заробітки, у той час, коли її руки піднімалися лише прямо перед собою і анітрохи вище. Після двох курсів масажу та дотримання рекомендацій їй вдалося втілити задумане, але більш ощасливив результат – розкутість рухів її тіла. Приємним фактом є те, що люди стали прискіпливіше ставитися до свого здоров’я. Тож охочих пізнати такий вид лікувального масажу стає все більше, а результати говорять самі за себе, – зауважила Юлія Найдич.

Леся МІНІБАЄВА

Читайте також:

• Половина пацієнтів – військові: як у волинській лікарні хворим відновлюють здатність рухатися
• Вінки, коралі та прикраси купують не лише в Україні, а й закордоном: волинянка творить шедеври із соломи