Володимир Міяковський: «його називали “сумлінням Академії”»

Наукові здобутки В. Міяковського високо цінував історик і публіцист, громадський і політичний діяч Марко Антонович: «Науковий доробок В. Міяковського відзначається незвичайною докладністю, точністю і солідністю. ˂...˃. Добросовісність у науковій праці і скромна солідність – це найвищий імператив».

Володимир Міяковський – наш земляк. Відомий історик-архівіст, дослідник історії української преси, літературознавець Володимир Міяковський (1888–1972) є уродженцем Ковеля. Один із псевдонімів науковця – В. Порський (на цій основі постав криптонім П. В.), походження якого пояснюється назвою села Порськ Великий поблизу Ковеля, де для родини був придбаний маєток. Ймовірно, що і його прибране ім’я Б. Стохід є відгомоном річки Волині.

Гімназійний шлях почався в Ковелі, згодом – у Києві. Студіював право в Київському університеті св. Володимира, з 1908 р. навчався на літературному відділенні історико-філологічного факультету Петербурзького університету.  

Із травня 1918 р. В. Міяковський – співробітник наукових установ Києва, зокрема в комісії для дослідів над історією громадських течій при ВУАН під головуванням С. Єфремова виконував обов’язки секретаря. Був також у складі авторського колективу, який працював над коментарями до т. 3–4 «Повного зібрання творів Т. Шевченка» (Харків, 1927–1929, за редпкцією Сергія Єфремова). Співпрацював у системі АН УРСР (Інститут Тараса Шевченка, був дійсним членом Археографічної комісії та Археологічного комітету). Брав участь у Науково-дослідному інституті книгознавства. 

Покликанням науковця стане музейна справа: він ретельно збирає матеріали до літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка в Києві (на колишньому Козиному болоті), стане директором першого в Україні державного літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка.

Наукова діяльність В. Міяковського перервана 1930 р.: його репресовано в результаті сфабрикованого процесу над Спілкою визволення України. До 1933 р. він на засланні в Карелії.

У 1943–1944 рр. В. Міяковський – у Львові, публікується в газеті «Наші дні». 1944 р. він переїхав до Праги, де працював у Музеї визвольної боротьби України, створеному зусиллями Дмитра Антоновича. 1945 р. прибув до Авґсбурґу. В. Міяковський – один із ініціаторів заснування Української вільної академії наук (УВАН). Заснував при УВАН Музей-архів ім. Дмитра Антоновича. Працював у секції книгознавства УВАН в Німеччині і в США. Укладав бібліографію української періодики.

В. Міяковський – дійсний член НТШ (з 1947 р.) та Української Вільної Академії наук (ВУАН) з 1948 р. З 1948 р. В. Міяковський – надзвичайний професор Українського вільного університету на кафедрі української літератури.

1950 р. він емігрує до США. В. Міяковський бере участь у історичній, літературознавчій, шевченкознавчій та книгознавчій секціях УВАН. Особливо плідною була діяльність у царині шевченкознавства.

З особливою ретельністю В. Міяковський вивчав історію української преси, розпочавши свої студії ще в до еміграційний період. Перебуваючи в екзилі, він продовжить дослідження української періодики, яку видавала українська діаспора. Синтетичний характер має його розвідка «Українська еміґраційна преса (після Другої світової війни)», опублікована в альманасі «Свобода» (1953). У дослідженні інформаційний простір української діаспори постає як багатоаспектна проблема, що об’єднує питання ідеологічного, культурно-історичного характеру, демонструючи специфіку та закономірності еміграційного середовища.

…Ковельчани вшанували свого видатного земляка, назвавши його іменем одну із вулиць міста.

Максим Яблонський, доцент кафедри соціальних комунікацій Волинського національного університету імені Лесі Українки

Читайте також:

• Чому пророцтва Шевченка досі актуальні для України
• Cтуденти факультету філології та журналістики ВНУ поставили «Великий льох» Тараса Шевченка
• Обмеження, стипендії та нові можливості: як волинські студенти навчаються за кордоном під час війни