«Вони ламають стереотипи»: як волинська спортивна школа змінює життя дітей з інвалідністю

У інтерв'ю журналістам ВСН Андрій Рожок розповів про місію школи, її вихованців, виклики та досягнення.

- Яка основна місія вашої школи та як вона допомагає дітям з інвалідністю розвиватися?

- Основна місія - забезпечити доступ дітей з інвалідністю до занять спортом, допомогти їм розвиватися фізично, психологічно та соціально. Ми прагнемо не лише до спортивних досягнень, а й до покращення якості життя вихованців, повного або часткового відновлення здоров'я. Кінцева мета - це все-таки підготовка спортсменів до резервного та основного складу національних збірних команд України, фактично участь у паралімпійських та дефлімпійських іграх

- Які види спорту або активності пропонує школа для своїх вихованців?

- У школі розвивається 14 видів спорту серед яких: паралегка атлетика, параплавання, параакадемічне веслування, парапаверліфтинг, теквондо, настільний теніс, боча, шашки, стрільба з лука, фехтування на візках, лижні перегони, пляжний волейбол і футбол серед спортсменів з наслідками ДЦП. Крім цього проводяться першості Волинської обласної дитячо-юнацької спортивної школи з видів спорту, щоб в майбутньому діти відібралися для участі у всеобласних змаганнях, потім у всеукраїнських, і, я сподіваюсь, з часом - міжнародних.

Був започаткований дуже цікавий проєкт з метою залучення більшої кількості дітей. Учні гімназій, які мають інвалідність, можуть взяти участь в спортивному фестивалі  «Сool games».

В програму фестивалю входять естафети, де діти можуть проявити всі свої якості, а тренери відберуть до себе у відповідні групи. Крім цього, в школі є реабілітаційно-спортивні групи де діти фактично займаються своїми першими кроками, а саме відновлюють стан здоров'я для того, щоб в майбутньому набиратися тих сил і вмінь, які дадуть їм змогу перейти в обраний вид спорт.

У нас індивідуальний підхід до кожної дитини. Є випадки, пов'язані зі станом здоров'я, які зразу не дозволяють обрати вид спорту, ще треба його знайти. Розуміємо, що зараз у зв'язку з повномасштабною агресією збільшилась кількість людей з ампутаціями, це -  ветерани спорту, тому в школі для них розвивається три види спорту (академічне веслування адаптивне на концепті, що входить в програму ігор нескорених; стрільба з лука; фехтування на візках, це для травм хребта, щоб люди мали змогу себе реалізувати в спорті після отриманої інвалідності).

- Скільки дітей зараз навчається в школі і як відбувається набір учнів?

- У школі навчається понад 200 вихованців, набір здійснюється на основі бажання дитини займатися спортом та медичних показань. Основні критерії - наявність інвалідності за однієї з чотирьох нозологій (порушення зору, слуху, інтелекту, ураження опорно-рухового апарату та рекомендацій лікаря щодо можливості фізичних навантажень). Жорстких обмежень немає, адже ми підбираємо індивідуальний підхід до кожного.

Набір відбувається дуже просто: батьки пишуть заяву, ми направляємо дитину на медичний огляд, все абсолютно безплатно по електронному направленню від сімейного лікаря, а потім дитина потрапляє в групу реабілітації, де вже ми підбираємо їй вид спорту. Якщо в неї є якісь особливі побажання, вона приходить в групу тренера, починає займатися і з часом прогресує. З 10 до 15 років це всеукраїнська спартакіада «Повір у себе», а після неї вже, якщо є результати, потрапляють на олівець до тренерів збірної.

- Які бар'єри заважають більшій кількості дітей з інвалідністю займатися спортом та як їх можна подолати?

- Основні проблеми - це недостатність інформованості батьків і дітей про можливість занять спортом, тобто, чим раніше нам приведуть дитину, тим краще, тим більше часу в тренера-реабілітолога дати максимальну кількість навичок, щоб дитина реабілітувалася і знайшла себе у виді спорту.

Також це певні стереотипи щодо фізичних можливостей осіб з інвалідністю. Подолати ці бар'єри можна через ширшу популяризацію адаптивного спорту, залучення місцевої влади до створення доступної інфраструктури та проведення відкритих заходів, де діти можуть спробувати себе в різних видах спорту.

- Як ви забезпечуєте мотивацію та інтерес дітей до занять спортом?

- По-перше, використовуємо систему заохочень. Після змагань діти отримують свої перші грамоти-нагороди, перші юнацькі розряди.

По-друге, це командний дух. Коли діти в колективі приходять на тренування, вони здружуються. Це ніби сім'я, яка мотивує їх приходити ще і ще. У деяких дітей є комплекси з приводу інвалідності, а тут вони бачать, що не одні такі. Всі займаються спортом, долають свої труднощі, в тому числі зі здоров'ям. Вони є один для одного прикладом.

Для кожної дитини вибудовується персональна програма. Тренер фактично готує дитину для того, щоб вивести її на певний результат.

Він може бути або спортивного спрямовування, або ж більш реабілітаційного, тобто покращення здоров'я, що своєю чергою приведе до покращення. Не менш важливо, що ми залучаємо наших найуспішніших спортсменів, проводимо з ними зустрічі для дітей, студентів. Вони розказують свої життєві історії, мотивують займатися спортом.

- Чи є у вас успішні випускники, які досягли значних результатів у спорті або інших сферах ?

- Так, звісно. Фактичний результат роботи школи кожні чотири роки - це паралімпійський цикл. У 2024 році відбулися 17 паралімпійські ігри, де від Волинської області взяли участь п'ять вихованців, двоє з яких є призерами.

Срібною призеркою паралімпіади стала Марина Мажула (параканое), бронзовим призером паралімпіади став Юрій Бабинець (паверліфтинг). Крім цього, в нас були дебютанти: Станіслав Самолюк і Анна Айсанова. Вони брали участь в академічному паравеслуванні, де були четвертими. Це при тому, що для Самолюка це була друга паралімпіада, а для Анни Айсанової - перша. Ярослав Окапінський, для якого теж паралімпіада була другою, посів восьме і шосте місце.

Хочу додати, що в нас, крім паралімпійського, розвивається також і дефлімпійський спорт. У 2024 році в Ерзурумі (Туреччина) проходили зимові дефлімпійські ігри, де вперше в історії області за 30 років в зимових видах спорту взяла участь вихованка обласної школи Анастасія Смідюк. Дівчина посіла два 5 місця. Для нас це велике зрушення. Я цим пишаюсь, це дуже великий крок.

У 2025 році пройдуть дефлімпійські літні ігри. Вони відбудуться в Токіо (Японія). Від Волині та Волинської обласної дитячо-юнацької школи будуть брати участь троє спортсменів: Михайло Рожко (теквондо), Дмитро Вишинський (легка атлетика і стрільба кульова), Олександр Колодій (серед спортсменів з порушеннями слуху). Учасників чемпіонатів світу, Європи у нас дуже багато, всіх не перерахуєш. Школа займає достойне місце в спортивному житті. Близько 30 учнів школи є членами національних команд. Результат дуже непоганий.

- Які труднощі найчастіше виникають у вашій роботі як директора ВОДЮСШІ?

- Стикнувся з проблемою нестачі кадрів. На жаль, молоді спеціалісти не приходять до нас на роботу, бо заробітна плата не відповідає сьогоднішнім реаліям. Молодий фахівець просто не прийде працювати за таку суму. Це призводить до того, що якість роботи з дітками падає. Хотілось би, щоб коефіцієнти заробітної плати підняли, щоб я міг платити людям гідну зарплату, а вони могли виконувати свої обов'язки. 

- Розкажіть про основні джерела фінансування школи та чи вистачає цих коштів для забезпечення всіх потреб закладу?

- Основним джерелом фінансування є обласний бюджет. Школа є обласною, тобто громада підтримує дітей з інвалідністю, вона дає їм все можливе, щоб вони реалізували себе в обраних видах спорту. Хтось з них може в майбутньому стати спортсменом, інструктором національної збірної, де вони отримуватимуть заробітну плату.

Заходів в рік ми проводимо не так багато. Беремо не кількістю, а якістю. Школа проводить чотири першості з фехтування на візках, з веслування академічно адаптивного, з футболу (діти з наслідками ДЦП), лижних перегонів на лижеролерах.

Крім цього, ще один день проводиться біатлон на лижеролерах. У літній період на базі «Параолімпієць» в селі Пульмо Ковельського району відбувається літнє таборування для дітей, де вони можуть познайомитись, оздоровитись, провести літній час з тренуваннями на мальовничому березі озера Світязь. Ми даруємо дітям дитинство, вони можуть тренуватися і оздоровлюватися. Ситуація зараз з фінансування не найгірша.

- Чи є потреба в додатковому обладнанні або інших ресурсах для занять спортом?

- Сказати, що ми повністю забезпечені, буде неправильно. Мені б хотілось, щоб у нас з'явилися концепти для лижників на верхній плечовий пояс, щоб ще з'явилось два гребельних тренажери, це дозволило б розвантажити ті, що є, бо фактично тренажер - це розхідник.

Люди його використовують, там є шнури, троси, які постійно потрібно змінювати. Будь-яке обладнання має свій термін, рано чи пізно воно ламається, виходить з ладу, то ж його потрібно постійно оновлювати. Ціни на тренажери не зменшуються, а ростуть, ми намагаємося постійно акумулювати якісь кошти і оновлювати наявний спортивний інвентар.

- Як ви прийшли до роботи в цій школі, що вас надихнуло стати її директором?

- Після закінчення університету, прийшов працювати тренером-викладачем. Починав з груп початкової підготовки, поступово рівень ріс. У 2016 році мій вихованець Ярослав Окапінський дуже добре виступив на чемпіонаті України, у 18-му році пройшов відбір у національну збірну команду України, потрапив на чемпіонат Європи, де на дистанції 400 м виборов срібло та бронзу на дистанції 200 м.

Таким чином відібрався на чемпіонат світу в Дубаї, де став шостим. Потім на паралімпійські ігри в Токіо, де теж був шостим. У 2023 році він став чемпіоном світу, за що я отримав звання заслужений тренер України.

У мене була група, яка складалась з 8 спортсменів. Вони були ніби маленька сім'я, за яку я відповідав.

Зараз я вже відповідаю за 200 дітей. Та всеодно в мене ставлення до них, як до сім'ї. У нас є повага один до одного. Моя задача як директора зробити все можливе, щоб ці діти мали можливість брати всі можливості, щоб діти самореалізувалися.  

Підсумовуючи, робота з дітьми з інвалідністю у спорті, це не просто професія, а покликання. Потрібно створити умови, де кожна дитина може реалізувати себе. Фактично школа для них і для всіх нас є таким собі маленьким острівцем безпеки і надійності. Ласкаво просимо всіх, приходьте і займайтеся!

- Які плани розвитку школи на майбутні 5 років?

- Перш за все, це розширення матеріально-технічної бази. У нас зараз відбуваються ремонтні роботи. Ми майже закінчили вже гімнастичний зал, буде повністю з нуля зроблений зал для фехтування на візках, нове обладнання: шафи для зберігання зброї, рапір, нагрудників, шоломів. В планах докупити ще один фехтувальний станок та встановити велике дзеркало. Окрім цього, буде закінчено реабілітаційний кабінет і кабінет лікаря для огляду.

У реабілітаційному кабінеті буде встановлено масажний стіл, де спортсмени можуть прийти для відновлення, на масажі. Лікар огляне, одразу на місці зробить відповідні приписи, буде спостерігати, як спортсмен відновлюється після травматизму. Крім цього, в планах два спортивних майданчика. Зараз ми закінчуємо оформлення проєктно-кошторисної документації, яка дозволить в майбутньому запустити легкоатлетичний метальний майданчик, щоб проводити в місті Луцьку збори національних команд України. Логістика дозволяє, поруч розташований стадіон «Авангард».

Ми знаходимося на вулиці Привокзальна 13А. У логістичному плані - це продумане місце, адже поруч - залізничний вокзал. Спортсмени приїжджають і зразу потрапляють до нас. Щодо планів, то хочемо розвивати нові види спорту. Активно почали розвивати гірськолижний спорт. Можливо, в майбутньому він з'явиться як 15 вид спорту. Крім цього, приїхав фахівець з міста Києва, тренер дзюдо, який планує займатися з дітьми з порушеннями зору.

Зараз набирає групу, якщо вона запрацює, буде взагалі чудово. Вже з минулого року в школі з'явилася стрільба з лука для відновлення ветеранів, також в місті з'явилися групи з плавання серед спортсменів з порушеннями слуху. Тренер Шевчук Галина прийшла до нас, Галієв Олег Григорович працює з дітьми з порушеннями зору і опорно-рухового апарату, тобто плавання активно розвивається, циклічні види спорту, які в майбутньому дозволять цим діткам здобути базу навичок і вмінь, яка дозволить посісти свої місця в національних збірних командах України.

- Що ви хочете побажати дітям, які тільки починають свій шлях у спорті? 

- Вірити в себе, не боятися викликів і пам'ятати, що спорт змінює життя.

Автор: Денис Романець

Читайте також:

• Волинянин виборов «золото» чемпіонату України з боксу
• Про здобутки Майдану, поранення та життя після Революції Гідності: інтерв’ю з Олександром Гучем