«Вони ж усі наші»: як восьмикласниця з Волині невпинно підтримує військових

У той час, коли багато наших земляків і землячок уже втомилися від війни, перестали волонтерити, Христина навпаки, робить це ще більшими обсягами. Бо ж за цей час зросла кількість воїнів, з якими постійно тримає зв’язок дівчина, та й надсилає вона передачі зовсім незнайомим захисникам і захисницям. Адже переконана: чужих серед них немає. Вони всі – наші, стоять на захисті України, - пише видання «Нове життя» – новини Любешівщини. 

Спостерігаючи за таким патріотизмом доньки, мама Тетяна Котик, звісно, допомагає їй. І завдяки цьому вдалося розширити обсяги їхнього волонтерства. Адже якщо раніше Христина здебільшого тільки виготовляла окопні свічки та розпалювачі, то тепер у посилки воїнам кладуть й інші необхідні речі: грілки, газ-балончики, продукти тощо.

«Але для цього, звісно, потрібні кошти. Один парафін скільки коштує! Саме тому я й почала закидати повідомлення у соцмережі з проханням долучатися до зборів, вказавши свої банківські реквізити. Дякую всім, хто не стоїть осторонь. За кожну витрачену гривню я обов’язково звітую», – розповідає Тетяна Котик.

Дуже часто закуповують жительки Прохід парафін. Адже й надалі основною діяльністю восьмикласниці у підтримці війська є виготовлення окопних свічок та розпалювачів. Уже й не злічити, скільки дівчина їх створила та передала частинку тепла на фронт.

«Ото приходить додому зі школи – і відразу береться до роботи. Зізнаюся чесно, не завжди й мені дозволяє їй допомагати, бо ж сама вже набила руку в цій справі, тому бачить кожен недолік. Але ж мені шкода доньку, помічаю, як вона інколи втомлюється. Тому поки вона в школі, я теж стараюся зробити бодай трохи чогось», – каже мама юної волонтерки.

Юна волонтерка Христина

А ще зазначає: головне – аби були матеріали. Ось тільки із цим теж тепер сутужно. Адже, на жаль, нині вже не так люди гуртуються, як колись. Тому навіть баночок для окопних свічок важко назбирати. У цьому для них допомагають підприємці, наприклад, із піцерії «У Олени» часто надають ємкості. А нещодавно волонтерка із Вінниці надіслала аж шість ящиків потрібних баночок. Тому Христина отримала ще більше можливостей робити окопні свічки.

І, як тільки назбирується необхідна кількість, поступає запит від воїнів, дівчинка з мамою відразу ж відправляють посилки на передову самі чи ж роблять це через інших волонтерів. Тим паче стараються завжди висилати не лише свічки чи розпалювачі, а й інші необхідні речі. Ну і, звісно, незамінним атрибутом у кожній посилці є щось солоденьке, чому теж наші хлопці та дівчата неабияк раді на фронті.

«Зараз в основному просять хімічні грілки, балончики. Також треба маскувальні сітки. Але в нас уже їх не так плетуть, як раніше. Тому ми домовилися з дівчатами із Пнівна, що вони нам нададуть сітки, а ми для них – окопні свічки. Так обміняємося і зможемо зробити добру справу», – каже Тетяна Котик.

Зі слів жінки, останнім часом, на жаль, часто можна стикнутися із втомою людей до допомоги війську. І це особливо болить Христині.

«Коли вона чує, як, буває, хтось запитує: а чи саме нашим хлопцям ми передаємо, то аж ображається. «Мамо, ну як так можна? Вони ж усі наші!», – дивується донька. І вона має рацію. Та й втомлюватися точно зараз не треба, бо Перемога ще не настала, наближати її маємо всі гуртом», – підсумовує пані Тетяна.

І така позиція цієї жінки та її доньки підтверджується не лише словами, а постійними справами на підтримку армії. Вони продовжують волонтерити, закликати до цього інших. А найбільше надихають їх на це хлопці та дівчата, котрі дякують за небайдужість.

«Їхні відео, світлини, слова вдячності додають наснаги не зважати на жодні труднощі та знову й знову щось творити для їхньої підтримки. Вірю, що із допомогою небайдужих наших краян ми зробимо ще не одну корисну справу для наших воїнів», – з упевненістю каже Тетяна Котик із Прохід.

Читайте також: 

• «Задача в нас одна – «множити на нуль» ворогів: історія бійця волинської бригади із позивним «Кучерявий»
• Готується до протезування і мріє повернутися в стрій: історія молодого бійця з Волині, який втратив руку на війні
• Мріє про перемогу та створення власної сім’ї: історія бійця волинської бригади