Воїн волинської бригади їхав київською дорогою на танку напереріз ворогу
До військового вишу воїн волинської бригади Андрій, син офіцера-танкіста, вступав у 2015 році, під час війни. Тож добре розумів, яку долю для себе обирає. Та події 24 лютого минулого року, все, що було після нього і триває дотепер, те, через що довелося пройти, вразило і змусило чимало всього переосмислити, зізнається Андрій, досвідчений бойовий командир одного з танкових підрозділів нашої Князівської бригади.
Про це розповідають на сторінці бригади у фейсбуці.
«Навчився цінувати кожну мить життя і людей, які поруч, - просто пояснює воїн. – Знаєте, коли Росія здійснила повномасштабне вторгнення, відчуття були дуже дивні: я, попри вже набутий на той час бойовий досвід, не міг уявити, що в січні буду їхати Київською трасою серед звичного мирного потоку автівок, а вже в лютому тією є Київською трасою їхатиму на танку напереріз ворогу», - пригадує військовий.
Після Київщини й Житомирщини, де Андрій разом зі своїм підрозділом палив ворога з засідок, він знищував його під час наступу в степах Миколаївщини, форсував річку на Харківщині, протистояв ордам противника на Донбасі, і знову гнав ворога до кордонів України на Харківщині. Війна Андрія, його хлопців, і мільйонів синів і доньок України все ще триває.
Наш побратим вже давно перестав рахувати знищену живу силу ворога і його техніку, і не береться «вангувати», на яких саме іноземних танках невдовзі доведеться воювати.
«І «Леопардам», і «Леклеркам», і «Абрамсам», і «Меркавам» дамо раду, - жартує побратим. - Наші хлопці не просто схоплюють на льоту все, що пов’язано з бойовими машинами. Вони після бойової роботи здатні і дієві поради дати розробникам техніки. Ми й на наших танках робили і робимо таке, що багатьом і не снилося. А новітніми зразками озброєння ми неабияк пришвидшимо нашу Перемогу!»
За місяці повномасштабної війни Андрія було нагороджено медаллю «За військову службу Україні», відзнаками командира 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, багатьма відомчими нагородами. А нещодавно командир Князівської бригади полковник Олександр Охріменко вручив орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня!
Вдома на Андрія чекають дружина і маленький 9-місячний син. Кажуть, у найтяжчі часи, під час війни, народжуються найсильніші.
Зважаючи на це і знаючи Андрія, сили його Арсенові позичати не доведеться. Можливо, за трохи, після Перемоги, коли Арсен підросте, тато розкаже йому про нашу визвольну вирішальну війну, про себе і про своїх побратимів. І хтозна, може з часом малий Арсен захоче продовжити династію уславлених танкістів, як його тато і дідусь.
Читати також:
- Історія багатодітного Героя з Волині Євгена Головчака, що загинув за кілька днів до повернення додому
- Історія воїна з Волині, який привіз прапор зі Зміїного
Будь в курсі усіх новин
